19 Розділ

Напруга в Раді Альянсу досягла критичної точки. Жоден флот не міг впоратися з піратами, яких вела Марія. Постійні атаки "Янгола піратів" підірвали довіру до уряду, і ситуація ставала некерованою.

— Ми не можемо продовжувати цю гру, — сказав Головнокомандувач, дивлячись на  Марію на екрані. — Вона знає кожен наш крок. Її треба зупинити.

— Але як? — запитав адмірал. — Вона занадто розумна.

Головнокомандувач посміхнувся.

— Ми не будемо битися з нею в космосі. Ми відправимо того, хто знає її краще за всіх. Ми відправимо її подругу Елі Рейвен.

Всі присутні здивовано подивилися на нього. Рейвен була однією з найкращих пілотів у флоті, але вона була близькою подругою Марії.

— Вона не зможе цього зробити, — прошепотів хтось.-Ми вже відправляли до неї Кассіуса і це зовсім нічого не дало. А навпаки розлютило її. А після смерті її батька вона і зовсім стала неконтрольованою!

— Зможе, — відповів Головнокомандувач. — Її батько загинув під час атаки піратів, і я сказав їй, що Марія була винна в цьому. Тепер вона вважає, що Марія — це причина всіх її нещасть.

Рейвен покликали до кабінету. Її обличчя було сповнене ненависті. Вона втратила батька, а тепер мала зустрітися з тією, кого вважала своєю найкращою подругою.

— Рейвен, — сказав Головнокомандувач. — Твоя місія — знайти Марію і знищити її корабель. Ти маєш лише один шанс.

Рейвен кивнула. Вона не вимовила жодного слова, просто взяла планшет з інформацією і покинула кімнату. Її серце було сповнене гніву і бажання помсти. Вона була готова зробити все, щоб покарати ту, яка, на її думку, зруйнувала її життя.

— Вона знає, що ми не помиляємося, — сказав адмірал. — Вона вірить нам.

— Так, — відповів Головнокомандувач. — Вона вірить. І це зробить її ще небезпечнішою.

Рейвен прибула на місце зустрічі, з тими хто хотів стати піратом.  А таких виявилось чимало.  Станція була замаскована під покинуту вежу технічного обслуговування. Вона увійшла, і її серце забилося швидше. Це було місце, де збирались ті хто хотів вступити до лав янгола. 

-Стільки людей…

Вона озирнулась і побачила на другому поверсі рух. Там стояли пірати і роздивлялись новачків з цікавістю.

І в середині серед них всіх одягнена в білий плащ стояла білокура дівчина. 

— Маріє? — тихо прошепотіла Рейвен.

Марія підвела голову, ніби почула і в її очах спалахнуло здивування, яке швидко змінилося радістю. Вона побачила Рейвен і стрімголов пішла на сходи щоб спуститись.

— Рейвен! Ти жива! Я думала… я думала, що ти загинула! — Марія підбігла до неї і міцно обійняла.

Рейвен завмерла. Вона відчувала тепло її обіймів, і це викликало в ній непереборний внутрішній конфлікт. Вона прийшла сюди з метою вбити її, але ті спогади, які повернулися, не давали їй спокою.

— Я думала, що ти зрадила мене, — сказала Рейвен, її голос тремтів. — Я думала, що ти винна в загибелі мого батька!

Марія відпустила її, і її очі наповнилися смутком.

— Я знаю. Альянс так каже про мене. Але це неправда. Я не зраджувала тебе. Я зробила те, що було потрібно. Я не могла дозволити Альянсу знищити мій народ, а вони це зробили б. А твого батька я врятувала, — сказала Марія, і її голос був сповнений болю. — На нього напали дракарійці, а я прилетіла йому на допомогу, але було вже запізно...

Рейвен відчула, як її серце стислося. Вона не знала, кому вірити. Її розум був наповнений гнівом, але її серце кричало, що Марія не збрехала.

— Ти зрадниця, — прошепотіла Рейвен, і її рука потягнулася до ножа, захованого під одягом. — Ти повинна була померти!

Вона витягла ніж і, не вагаючись, замахнулася на Марію. Але в той же момент Варлок вискочив з-за кута і відштовхнув Рейвен. Ніж лише легко зачепив плече Марії, залишивши кривавий слід.

— Ти з глузду з’їхала?! — закричав Варлок, дивлячись на Рейвен.

— Вона зрадниця! Вона повинна була померти! — закричала Рейвен, і її очі були наповнені сльозами.

Всі навколо з цікавістю спостерігали за сценою що розгорталась перед ними.

Варлок схопив її за руки і вибив ніж.

— Вона не зрадниця, вона — наш Янгол! — сказав він, дивлячись на неї з жалем. — Тепер ти будеш судити її?

Марія мовчки дивилася на Рейвен, її обличчя було білим від болю і здивування. Її найкраща подруга щойно намагалася вбити її.

— Що з тобою? — прошепотіла Марія, і її голос був наповнений болем.

-Що зі мною? Ти винна в смерті мого батька так чи інакше! Ти погубила життя міліонів і питаєш що зімною ? Ти божевільна мразота! Ти знала що черз тебе закрили академію? Знала? Ні? Тепер всіх одразу беруть на кораблі чіпують і слідкують за кожним рухом! І все це через тебе!

Марія відсахнулась від криуку Рейвен як від удару.

-Я не хочу щоб її вбивали…просто виведіть її геть…

-Хах думаєш мене це зупинить? Я знайду тебе і вбю ти мерзенна…

Варлок вдарив по шиї і дівчина втратила свідомість. А тоді її винесли за двері. 

Варлок же підійшов до Марії розуміючи що це остання людина з її минулого яку вона втратила. А це могло слугувати новим загостренням для її депресивного стану. Тож  не відходив від неї не на мить.