8 Розділ

На моніторі, де ще кілька секунд тому було лише зображення таємної бази, з’явилася нова позначка. Величезний корабель Альянсу. Він виринув з-за астероїда, ніби прихований досі. Моє серце пропустило удар. Я відчувала, що це не просто випадковість. Вони чекали нас.

— Альянс, — прошепотів Варлок. — Щось не так. Їх тут не має бути.

Я подивилася на монітор, і мої очі розширилися від подиву. Я впізнала цей корабель. Це був «Аегіс-47», навчальний корабель, на якому я вчилася.

— Це… це мій колишній викладач, — прошепотіла я. — Професор Кассіус.

Варлок кинув на мене здивований погляд, але я не звернула на це уваги. Мене охопила злість такої сили що хотілося знести все на своєму шляху.  Мої руки потягнулися до штурвала. 

Я знала, що я маю зробити. Я повинна показати йому, змусити пошкодувати що він не прйов мені на допомогую А я благала про неї весь час розслідування. Я так сподівалась що мій наставник та викладач прийде на допомогу але він не прийшов. Не прийшов бо його місія була важливіша за мене.

— На повний хід, — наказала я. — Заряджайте гармати.

Команда здивовано переглянулась. Вони звикли до тактики піратів, що уникають прямих битв з Альянсом, але я була сповнена рішучості. Я не хотіла просто тікати. Я хотіла битися. І я розуміла що я не їх капітан щоб віддавати накази але мені була потрібна ця помста. 

— Маріє, — сказав Варлок. — Ми не можемо...

— Дозволь мені знищити його, — перебила я його. — Я знаю, що роблю.

Я почала маневрувати. Я крутила штурвал, і корабель слухався мене бездоганно. Я бачила, як «Аегіс-47» намагається наздогнати нас, але я була швидшою. Я відчувала, що я — частина цього корабля. Я використовувала всі ті маневри, яким мене вчив Кассіус. Я вела себе як божевільна сміючись з кожного невдалого руху свого наставника з кожного промаху. В мене була воля в дії тоді як Кассіус дотримувався протоколу. 

На моніторі з’явилося повідомлення. Це був він.

— Маріє Авено, — пролунав голос Кассіуса, і я відчула, як мої руки затремтіли. — Я знаю, що це ти. Твої маневри… Я навчав тебе цьому. Повертайся на базу, і ми поговоримо.

Я засміялася. Але в моєму сміху не було радості, лише біль.

— Поговоримо? — відповіла я, і мій голос був холодним, як лід. — Ти хотів поговорити, коли мене відраховували? Коли я просила про допомогу? Де ти був тоді, професоре?

На моніторі з’явилося обличчя Кассіуса. Він виглядав здивованим і розгубленим.

— Маріє… Я не знав…

— Не знав? — перебила я його. — Ти виховав мене, дав мені знання, навчив мене літати. А потім ти просто відвернувся. Ти залишив мене напризволяще, і я знайшла своє місце тут, серед піратів.

— Маріє, ти не розумієш, — сказав він.

— Це ти не розумієш, — випалила я. — Ти сам створив цього монстра, яким я стала. Тепер це твоя відповідальність. І винити ти будеш за це лише себе…

Я відключила зв'язок. Я подивилася на Варлока, і його очі світилися азартом. Він пересів на сидіння капітана та почав віддавати накази решті команди.

— Ти неймовірна, — сказав хлопець зліва від мене.-Ми вже і забули як це іти в бій.

Я посміхнулася.  Всі решта теж закивали так я відчувала, як я стала частиною цієї команди. Я більше не була простою студенткою, що була відрахована. Я була Марією, піратом, і це було моє нове життя.

Варлок віддав наказ, і наша команда почала готуватися. Ми були готові до битви. Я сиділа за штурвалом, і мої руки були тверді. Я бачила на моніторі, як корабель Кассіуса наближається, і я відчувала, що це буде битва, яка змінить моє життя.

Я почала маневрувати. Я використовувала всі свої знання, всі свої навички. Я ухилялася від лазерних пострілів, я маневрувала між астероїдами. Я була впевнена в собі. Я знала, що я сильніша, ніж він.

Нарешті, я знайшла свій шанс. Я вистрілила. Лазерний промінь влучив у двигун його корабля, і він почав вибухати. Я бачила, як корабель Кассіуса повільно зникає в астероїдному поясі.

Я виграла.

-Що ж янголе тепер ти одна з нас!- Сказав Варлок і всі залюлюкали та захлопали

***

По всіх галактиках та планетах пройшла хвиля новин про таку собі Марію пілота, який переміг корабель альянсу. Дівчину янгольської зовнішності яка не боялась нічого і нікого. Так чутки були перебільшені проте вони ширились серед піратів як вогонь в сухому лісі. 

.Серед піратів, які зазвичай покладалися на грубу силу та хитрість, ця історія про тендітну, але безстрашну Марію стала справжнім феноменом. Вона стала легендою, живою ілюстрацією того, що не завжди розмір корабля чи потужність гармат вирішують результат битви. Її ім'я шепотіли в найтемніших куточках космічних барів, а на деяких кораблях навіть почали малювати силует янголана обшивці — як талісман на удачу.

Марія стала символом надії для тих, хто втомився від панування Альянсу. Для звичайних пілотів і контрабандистів, що щодня ризикували життям, вона була втіленням свободи та непокори. Її вчинок, нехай і оповитий чутками, надихав і давав віру, що навіть один маленький корабель може кинути виклик велетню. Чутки про її перемогу не просто ширились — вони запалювали іскру бунту в серцях, готові спалахнути полум'ям.

Тож коли стало відомо що команда Варлока пришвартувалась біля космічного Шинка Авінія всі кораблі тієїж миті помандрували туди. Бажаючи побачити живу легенду. Та хоч трохи з нею переговорити.

Не врахувавши звісно що на таку велику кількість кораблів шинок не був розрахований.