6 Розділ

Я стояла на містку корабля. Він був величезний, набагато більший за ті навчальні симулятори, з якими я працювала в Академії. Усе навколо було металевим, з безліччю кнопок, моніторів та важелів. Тут не було тієї стерильної чистоти й порядку, до яких я звикла, але я відчувала себе як удома.

Варлок стояв поруч, уважно спостерігаючи за мною.

— Штурвал твій, — сказав він. — Покажи, що вмієш.

Я поклала руки на штурвал, і мене охопило дивне відчуття. Це було так, ніби я злилася з кораблем, відчувала кожен його рух, кожен звук. Моя рука тремтіла, але я знала, що я роблю.

— Курс на сектор 325, — сказала я, і мій голос був твердим і впевненим.

Я включила двигуни, і корабель почав повільно рухатися. Я відчувала, як він вібрує, як він слухається мене. Я відчувала, той кайф від якого давно стала залежною. Кайф від польоту від швидкості.

— Збільшуй швидкість, — сказав Варлок.

Я послухалася, і корабель швидко набрав швидкість. Я бачила, як зірки навколо нас перетворюються на смуги світла. Це було неймовірне відчуття.

— Тепер ти маєш показати мені, що ти можеш впоратися з небезпекою, — сказав Варлок.

Він натиснув на кнопку, і на моніторі з’явився симулятор. Я побачила, що на нас насувається астероїд.

— Ухиляйся, — сказав він.

Я почала маневрувати відчуваючи кожен рух корабля, кожен його поворот. Я крутила штурвал, і корабель слухався мене бездоганно. Я бачила, як астероїд пролітає повз нас.

— Ти впоралася, — сказав Варлок, посміхнувшись.

Я відчула, як моє серце б'ється швидше. Я відчувала, що я знайшла своє місце, що я — частина цього світу. Я повернула голову до Варлока, і він дивився на мене з гордістю.

— Ти тепер одна з нас, — сказав він.

Я посміхнулась і склонила голому.

-Це для мене велика честь капітане Варлоку!

Як вам моя героїня? Які емоції у вас викликає Варлок?