Розділ 4 В аеропорту

Сержант Бор вирішив, що з автобусом він розбереться пізніше. Офіцер проінструктував нас по технічній безпеці, пояснив в які зони ми можемо заходити, хто за що буде відповідальним і розділив нас на групи. Я опинилась разом з Рафаелем та деякими іншими новобранцями – відповідальні за перевірку багажу, Марк в групі – літаки, а Віра – фойє терміналу. Було очевидно, що янгол навіяв розподілення сержанту, адже кожного разу, як погляди офіцера Бора і Рафаеля зустрічались, перший – на кілька секунд зависав із пустотою в очах. Нам представили головного офіцера аеропорту – капітан Пилипчук, до якого можна звертатись по всім питанням і який буде проводити оцінку нашої роботи.

На паркінг заїхала металева вантажівка із поліцейськими номерами та написами. Припаркувалась за кілька місць від нашого нещасного автобусу і заглушила мотор.

- А, ось і вони. Розбирайте ваших підопічних і приступайте до виконання обов’язків. Вільно!

Новобранці розслабились і деякі поспішили до вантажівки. За металевими дверима знаходились клітки із собаками, які смиренно чекали на своїх напарників і на початок робочого дня. Мій ротвейлер Бобсі поскалив на мене зуби, коли я наблизилась. Як і кожного разу, я поволі, не поспішаючи простягла до нього руку. Все ще злегка гарча, Бобсі понюхав руку через ґрати і заспокоївся, дозволивши забрати його з клітки. Опинившись на сонечку собака потягнувся, обтрухнувся, потерся носом об мою ногу і сів поруч.

- Серйозно? – пролунав здивований голос поруч. Я запитально підійняла брову на янгола. – З-поміж усіх можливих порід собак і твоєю вдачею ти вирішила обрати ротвейлера?

- Я його не обирала, - легенько посміхнулась і почухала пса за вухом. – Він сам обрав мене, - Бобсі піднявся і понюхав Рафаеля. Приязно завиляв купірованим хвостиком. – А тварини люблять… ем… вас? – хлопець не зрозумів мого питання. Я підняла очі до неба, а потім показала за спину, натякуючи на крила.

- А-а. Більшість тварин нас люблять. Навіть усі, окрім одного виду, - скривився янгол. - Коти – демонічне поріддя.

- Коти? Демонічне поріддя?

- Так. Хіба це не очевидно? Навіть у ваших казках відьом завжди супроводжували чорні коти, - на його фразу я лише засміялась. Звідки янголу знати про наші казки і стереотипи?

- Може вже час піти працювати? – втрутились в нашу розмову. Марк стояв поруч насуплений, міцно тримаючи повідець своєї короткошерстої вівчарки.

- Так-так, ти правий. Бобсі, ходімо, - пес відгукнувся на мій наказ і потопав за мною. Рафаель кинув якийсь дивний довгий погляд на Марка і наздогнав мене.

В сортувальному відділенні багажу людей було небагато. Робітники в жовтих жилетах сортували та перекладали валізи на стрічку, що рухалась в фойє аеропорту, вантажили їх на корзини і відвозили до літаків. Нашим завданням було ходити поміж рядами з собаками. Якщо тварина відчує запах заборонених речовин чи пороху, то зреагує на нього.

Ми ходили між рядами разом з Бобсі, який обнюхував кожну валізу, але надовго не зупинявся. Отже, усе було в порядку. Рафаель ходив за мною, поринувши в якісь власні думки.

- В тебе є хлопець? – раптом запитав він і я різко зупинилась, Бобсі сів біля моїх ніг. Розвернулась до нього і пильно поглянула в сірі очі.

- Хіба ти не казав, що читав моє досьє? – янгол лише стиснув плечима. – Немає, - чесно відповіла я.

- Це добре, - видихнув Рафаель.

- Перепрошую?! – обурилась я.

- Не подумай нічого такого. Просто в янголів є особливість – відчувати ауру подій довкола підопічних. Наприклад, коли має статись, щось гарне або погане. Або, коли десь поруч знаходиться справжнє кохання.

- І? – спитала із недовірою.

- Ну, я гадаю, що твоя доля і справжнє кохання десь дуже близько, - за спиною янгола біля службового виходу в хол терміналу з’явився чоловік. Високий, в кепці, з чорною сумкою і в жовтій жилетці. Якось нервово оглядався по сторонах. Я не пам’ятала його серед робітників, яких бачила тут. Рафаель продовжував: - Навіть ближче ніж ти думаєш. Настільки близько, що, здається – це Марк.

- Що?! – випалила я і знов вп’ялась поглядом в сірі очі. – Ти що таке верзеш?

- Та я тобі правду кажу! Коли він на тебе дивився і коли розмовляв. Щось таке між вами має статись, але я поки що не впевнений. Треба це перевірити. Я пропоную… - поки янгол викладав свій план я знов спостерігала за чоловіком. Той поглянув на телефон, ще раз озирнувся довкола і вийшов в фойє терміналу. - …якось так. Згодна?

- Так-так, - погодилась із янголом. – Зачекай тут, Рафаелю. Маю справу. Ходімо, Бобсі.

- Гей! Куди ти, туди і я!

- Я не маленька! Чекай тут! – гаркнула на янгола і побігла за чоловіком.

Пощастило, що він не встиг далеко відійти і я легко відстежила його по жовтому жилету і кепці. Чоловік все ще озирався по сторонах і намагався приховувати своє лице, опускаючи голову. Ми з Бобсі петляли за ним поміж людей, ховаючись в натовпі. Можливо моя інтуїція помиляється, можливо це просто параноя від останніх подій: появи янгола, мінусової вдачі.

Аж тут на зустріч чоловіку вийшла Віра. Вона йшла абсолютно розслаблено, не звертаючи уваги на підозрілу мені особистість. А от чоловік сахнувся її, міцніше перехопив сумку. Одразу звернув вбік, штовхнув кілька людей, обійшов лавки і обережно поглядав на поліцейську. Підозрюваний пришвидшив крок, а Віра порівнялась зі мною.

- Привіт, подруго! Ти чого тут? Ой, я знаю цей погляд!

- Поміняйся зі мною на кілька годин. Дякую! – кинула їй і швидше попрямувала за чоловіком, щоб не загубити його в натовпі.

В голові склався простий план. Мені потрібно, щоб Бобсі понюхав сумку і тоді я буду напевне знати, чи є якась загроза. Я зняла кепку і прикріпила її на пояс. Наздогнала чоловіка і буквально врізалась в його плече, випереджаючи.

- Ой, вибачте! Перепрошую! – схопила чоловіка за лікоть вільною рукою, ніби підтримуючи. – Я не хотіла! Просто сьогодні така спека, що в голові паморочиться! – почала весело белькотіти якісь дурниці. Чоловік виглядав збентеженим і нажаханим, по його скронях стікав піт. – Ой, ви ж робітник аеропорту! Я тут трохи заблукала. Ви мене не проведете до місцевого капітана? – захлопала віями, а сама оглядала чоловіка. Тим часом Бобсі підібрався до сумки і після кількох нюхів завив і загарчав.