10. Зустріч із минулим

За ці кілька днів Лія навчилася контролювати свої почуття. Вона навмисно весь час проводила поруч із сестрою, адже вагітна жінка, та ще й така емоційна, як Настя — чудовий «тренажер» для емпата-початківця.

Тепер Лія почувалася впевненою у своїх силах і це заспокоювало, адже вона переймалася, як сприйме її тіло такі здібності. Спочатку вона завжди відчувала втому, до того ще й почуття сестри створювали емоційні гойдалки. І не важливо, то був фізичний біль чи емоційний сплеск. Лія була, так би мовити, оголеним нервом, який здригався від кожного подразника, але зараз вона навчилась абстрагуватись від чужих емоцій так само легко, як і підключатись.

Найбільше зараз непокоїть те, що Колас зник з того самого момента, коли вона намагалася відчути його. Він натякнув, що мусить бути подалі від її загострених почуттів, щоб дати час пристосуватися, і Лія погодилася, хоча й не хотіла відпускати. Але! Він не зʼявлявся навіть тоді, коли вона кликала його. Хвилювання накривають, проте тепер вона знає, що то її власне і як дати цьому раду, вона теж знає. Потрібно розібратися, що є причиною її стану. Немов передчуття чогось недоброго. Розгублена, наче забула чи загубила щось дуже важливе. Або просто довга відсутність Янгола так відбивається на її стані. 

Щоб розібратися та, нарешті, заспокоїтися, Лія вирішила скористатися найлегшим та дієвим методом. Медитація вводить її у приємний стан Єдності, у якому вона отримує відповіді на всі запитання. 

Побажавши сестрі доброї ночі, Лія зачинилася у себе в кімнаті, кинула на підлогу подушку, всілася зручно, схрестивши ноги, заплющила очі і зробила кілька глибоких вдихів і довгих видихів.

***

— Вітаю, Рафаїле. Ви кликали мене, - склонивши голову, промовив Колас.

— Так. Вона повинна найскоріше пригадати все. Темні сильнішають. Вони наближаються і краще буде, якщо Лія в момент зустрічі, буде готова. 

— Але Ви заборонили, наказали чекати, поки вона сама згадає і прийме ці спогади.

— Так, Ми пам‘ятаємо, що наказували. Але вона має згадати раніше за нього. Ти розумієш, про кого Ми зараз говоримо.

— Розумію. Але ще я розумію, що прискорення подій може вплинути на неї не так, як планувалося.

— Так, але часу обмаль, Ми це відчуваємо.

Архангел повернувся до Коласа обличчям, та Янгол встояв, зазираючи в глибину очей, які сяють чистим Світлом. Цей погляд обпалив Коласа, наче загартовуючи у полум‘ї. Рафаїл посміхнувся, кивнувши головою, мовляв, ти готовий, маєш тепер достатньо сили. Колас навіть не здивувався цьому, бо і сам відчував, що віднедавна став сильнішим. А саме відтоді, коли Лія опанувала свою нову силу.

***

Лія, занурилася у свої відчуття, сконцентрувалась на хвилюванні і побачила у своєму видінні Настю, яку затягує у темний вир. Вона налякана, плаче, губами шепоче: «Врятуй нас…», але вголос не може сказати, щоб не почув той, хто за її спиною. Той, хто створив цей вир.       

— Цього не може бути… — прошепотіла і розплющила очі.    

Тепер її хвилювання розчинилося, бо вона знає, що наближається. Просто треба підготуватися психологічно. Тільки подумала про це, одразу посміхнулась, відчувши появу Янгола. Вона підвелася та розвернулася до нього.   

— Я маю втрутитися. Негайно.

Нічого не пояснивши, він почав підходити до Лії. З кожним його кроком її тіло обдавало жаром, в голові паморочилося, піднімаючи наверх спогади, а у грудях запекло так, немов серце перетворилося на полум‘я.  

Він мовчки обійняв її, і завмер, надавши дівчині можливість побачити все. Вона заплющила очі і відчула приємне тепло. Лія посміхнулася і подумки повернулася в той день, коли зустріла Коласа вперше. Його рішення тоді було важливим не тільки для нього. Його вибір залишитися і стати Янголом був спонтанним для нього, та не для Всесвіту і Лії зокрема. Вона знала, що від цього залежить і її подальша доля.  

Вона згадала ті свої відчуття, коли він відповів Світлому Канцлеру, що залишається. Лія посміхнулася, наче весь світ тепер став належати їй. Того дня вона змінилася. Весь Всесвіт змінився. 

Вона знає, що все залежить від кожного і кожен залежить від усього. Людина, роблячи вибір впливає на все і всіх, хоча й не усвідомлює того. Від однієї дії чи думки весь Всесвіт змінює свій рух. Якби тільки люди знали про це…

Лія зробила глибокий вдих і розплющила очі. Мовчки підняла руки і ніжно обійняла свого Янгола. Вона нарешті все пригадала. Тепер вона знає хто вони одне для одного. У Всесвіті це явище називається «споріднені». Люди це часто називають — дві половинки одного цілого, але насправді кожна душа то ціле, цілісне. 

Вони стояли не рухаючись, обмінювалися емоціями, насолоджуючись довгоочікуваною зустріччю. Це як ковток прохолодної води у спекотній день. Це як виверження вулкану. Це як поява веселки після дощу.

— Я хочу спробувати… — прошепотіла дівчина, дивлячись на губи Коласа.

Він і так, без слів, все відчув і повільно наблизився, торкаючись її губ своїми та поволі прибрав крила. Цнотливий, невинний поцілунок набув палкої пристрасті, провокуючи до більшого. 

Все стало на свої місця. Лія відчула себе цілісною. Знайшла, те що вважала загубленим, забутим, втраченим. Знайшла себе. Відразу прийшло розуміння всього, що відбувалось з нею. Чому вона не вийшла заміж, чому не покохала жодного чоловіка. Бо жоден їй не належав, так як і вона, не належала жодному із них. Навіть її власні переконання, що все має статися тільки у першу шлюбну ніч, тепер набули нового значення...