8.2 Емоції - захист

Дівчина сіла на підлогу, схрестивши ноги в лотосі, а Янгол стояв у неї за спиною. Зробивши декілька медитативних подихів, Лія промовила:

— Архангеле, я готова до розмови.

Рафаїл стояв до неї спиною. Вона знала, чому так. Якщо деякі Янголи не витримували Їхнього погляду, то що казати про звичайну людину. Лія зосередилась на розмову.

— Ми домовились, аби повернути тобі одне з Янгольских умінь. Ти зчитуватимеш почуття і емоції смертних. Це допоможе тобі.

Лія була приголомшена, але знаючи, як потрібно спілкуватися з представником Вищіх сил, мовчки сиділа, вичікуючи, чи не додасть Архангел щось до своїх слів, щоб не перебивати, бо питань у неї було багато.

— Запитуй, Ліє, Ми відповімо на три питання.

— Чи витримає моє фізичне тіло таку потужну силу?

— Так...

— Чи довго буде проходити трансформація?

— Ні...

— Чи це допоможе мені знешкодити Трікса?

— Так. — трохи помовчав і додав: — Нам вже час. Готуйся, трансформація починається прямо зараз.

Архангел зник у яскравому сяйві, а у Лії здавило скроні до крику, але вона не закричала, знаючи, що витримає. Має витримати. Вона схопила себе за голову і тихо застогнала. Колас зробив до неї крок, щоб допомогти, але вона жестом піднятої руки зупинила його.

— Я сама… впораюсь, — прохрипіла пошепки і, продовжуючи тримати себе за голову, почала погойдуватись взад-вперед, так наче було легше витримати тиск.

Колас знав, що це її власне випробування і не мав права витручатися, проте, маючи ту ж саму силу відчув фізичний біль дівчини і хотів допомогти. 

За декілька хвилин біль почав розчинятися, перетворюватися на благодать. Це можна порівняти з тим, коли пересохло горло і ти робиш перший ковток прохолодної рідини, яка рятує від довгої спраги; або коли після холодної вулиці ти зайшов у тепле кафе і випив гарячого шоколаду, зігріваючись. Насправді, у кожного є своє власне пояснення того відчуття, яке зараз проживала Лія.

Дівчина піднялася з підлоги та підійшла до ліжка. Відсунула ковдру і лягла, мовчки вдивляючись у стелю. 

— Як ти? — тихенько запитав Колас, хоча відчував її, як ніколи раніше.

— В нормі. Але не наближайся до мене, будь ласка, ще деякий час.

Вони обоє знали, що трансформація завершиться тоді, коли Лія опанує нове вміння і зможе контролювати свої емоції.

— Знаєш, Коласе, раніше я чітко розуміла Рафаїла, але не тепер. Його короткі відповіді не дали мені чіткого уявлення про наслідки нової сили в мені.

— Вони завжди так і спілкувалися з тобою, але тепер ти — людина і сприймаєш все інакше. Не переймайся, ти впораєшся з цим і отримаєш усі відповіді, але пізніше.

Це Лія також знає, але хотілося більше конкретики. Після таких випробувань, дівчина швидко заснула. Уві сні процеси зцілень та трансформацій проходять швидше.       

Відчуваючи емоції інших, Лія допомагатиме ефективніше, і зможе захистити себе від Темних. Та й Колас завжди поруч, тому хвилюватися не варто. Засинаючи, вона думала про нього, про свого Янгола, намагалася згадати їхню першу зустріч, знайомство. Спогади поверталися до неї, але не всі і не цілісно, уривками, шматками.

Прокинулася Лія, на диво, бадьорою. Вийшла з кімнати і прислухалася, в домі тихо, дівчат немає. Це й добре, бо відчувати чужі емоції отак відразу — не дуже легко.

— Вони намагалися тебе розбудити, — промовив Колас, заходячи на кухню, — Але ти міцно спала і вони полишили спроби.

— А де ти був? Прокинувшись, не побачила тебе на звичному місці.

— Намагаюся бути подалі. Ти ж і мене можеш зчитувати, а тобі треба врівноважити і опанувати силу емпата. 

— Але ж ти — Янгол, що такого я можу зчитати, що зможе нашкодити мені?

— Коли я тут, у плоті і без крил, то я майже як справжній. 

— Як звичайний смертний?

— Ні, але майже. Не забивай голову, а краще поснідай.

Лія насипала собі і Коласу вівсянки, мовляв, майже справжнім також треба снідати. Їли мовчки, але у Лії було одне питання, яке хвилювало її після сну. Вона бачила уві сні першу зустріч із Філом і Коласом, бачила все в подробицях, але є ще дещо, чого вона так і не згадала. Почуття, які вона мала того дня для неї виявилися недоступними. Так дивно працює пам‘ять. Ти можеш згадати все до дрібниць, але найважливіше пам‘ять береже, не показує.

— Ще не час, ти все пригадаєш, — сказав Колас і вибачився, що лізе до неї в голову.

— Не вибачайся, я ж знаю, як це відчувати інших, — потім трохи подумала і підняла очі на Янгола, — А чому я тебе не відчуваю? 

— Я намагаюся сховатися від тебе, щоб ти звикла до нового вміння. А це не так легко, як я думав...

— Можеш не ховатися, я ж маю пристосуватися. А на кому мені тренуватися, як не на тобі? Давай, знімай щит, я спробую.

Колас посміхнувся і сказав, що щит сам впаде через деякий час, коли вона не буде готова до цього. Тоді й потренується.