8.1 Емоції - зброя

Лія прокинулася серед ночі, важко дихаючи. Одразу поглянула на Коласа, який за звичкою сидів у кріслі, і полегшено зітхнула. 

— Досі чую сміх тих двох, коли палало моє кафе. То ж Темні все влаштували… А Сашко? Чому ти не допоміг? — з гіркотою в голосі запитала, хоча й знала відповідь.

— Рон тоді програв, на жаль, ціною стало життя твого нареченого.

— Але Рон — один з найсильніших Янголів, як так сталось? Тим більше, Трікса ти знешкодив ще тоді, коли ми були командою.

— Я не мав права втручатися, ти ж і сама знаєш. Я оберігав тебе.

— Дякую, що вчасно вивів мене на вулицю, — згадала незрозуміле на той час повідомлення з незнайомого номера, — То ж був ти?

Тоді, перед вибухом, Лія витягла з кишені телефон і побачила смс. Без звукового сигналу і вібродзвінка. В повідомленні було 3 слова: «Вийди. Швидко. Зараз». Не розуміючи, що це все означає, все ж вийшла. І, на щастя, відійшла від будівлі, роздивитися навколо, щоб впевнитися, чи не попала вона під чийсь дурний жарт. Не знайшовши жодного жартівника, розвернулася, щоб повернутися до кав‘ярні і пролунав вибух. Як потім відзвітували експерти, то був вибух газу. Добре, що на той час Ліля ще не встигла найняти персонал і ніхто не постраждав.

— Я тоді порушив декілька правил, — майже пошепки відповів Колас, — Але чекати я не міг.

Порушеним правилом було не використовувати людей. Колас "вселився" у перехожого і швидко написав смс-ку, а коли Лія прочитала, стер повідомлення з телефону і тільки потім полишив тіло чоловіка. Його не покарали за це, бо шкоди тілу Колас не заподіяв. Чоловік отримав легке запаморочення, списавши свій стан на магнітні бурі.

— Але ж тіло Сашка й досі не знайшли. Ти ж знаєш, де він? Всі ж думають, що він втік і переховується…

— Цим займається Рон і його Янголи. Нам туди зась. Поліція вже близько до розкриття того злочину.

— Ти жартуєш? Майже півтора року пройшло. "Поліція вже близько"?

— Маєш рацію, але повір, краще не втручатися. 

Лія розуміла, що не може просто так з'явитися перед очі слідчого і сказати, що знає де тіло Сашка, але звідки вона це знає — секрет. Вона кілька хвилин мовчки сиділа і витирала сльози, які не могла контролювати, та й не хотіла. Дівчина мала виплакати ті сльози і оплакати смерть нареченого.

Колас почекав трохи, та продовжив:

— Поліція вже вийшла на слід тих бандитів, які погрожували Сашку…

— Але нічого вони не знайдуть, бо то діло Темних. Кого вони заарештують? Вінца? Чи Шерка? Так, покарати ту банду треба, але ж саме того дня вони були одержимі.

— Рон все зробить правильно. То справа його честі. Він втратив підопічного і працює задля того, щоб тіло Сашка знайшли і поховали по-людськи. Ми з тобою тільки заважатимемо.

У Лії ще було одне питання, яке цікавило її не менше. І вона здогадувалася, що Темного мало вбити фізично, як і Світлого. Що відбувається зі Світлими Янголами після так званої смерті, вона знає, а от що роблять Нижчі сили зі своїми воїнами, так і не згадала.

— Чи відомо тобі, що з Тріксом стало після того, як ти відправив його у нижчий світ? Він якось проявив себе? Чи його відправили на "утилізацію" чи "переробку"? 

— Добре, що заговорила про це, — Колас підсів до Лії і взяв її за руку, — Він тут, на Землі. Йому дали шанс повернутися, якщо він доведе, що вартий.

— Ти хочеш сказати, що він тут полює на людей, доводячи свою демонічну вірність? — стрималася, щоб не закричати і не розбудити дівчат.

— На одну людину…— Колас подивився в очі дівчини і прошепотів, — Він полює на тебе. 

— Якщо він людина, чому просто не вбив мене? Як інших вбивають, з пістолета чи якось інакше? Чому дочекався мого "пробудження". Міг же просто зробити якийсь нещасний випадок і все...

— Він має знати, що я поруч і діятиме "обережно", так би мовити, здалеку. Його ціль — не твоя фізична смерть. Він має довести тебе до зневірення, щоб ти втратила зв‘язок зі мною і відвернулася від Творця. Тоді він і відсвяткує свою перемогу. Ми достеменно не знаємо, чи він "згадав" себе чи ні. Але фізично тебе прибрати вони також намагалися…

Колас стиснув долоню дівчини і показав ту жахливу подію, коли вона, спізнюючись на екзамен, поїхала на червоний сигнал світлофора. Лія згадала, що натиснула на педаль газу сильніше, щоб проскочити на мигаючий зелений, але загорівся червоний і гальмувати вже було пізно. Краєм ока вона помітила машину, яка також швидко летіла на неї з лівого боку і, за мить до зіткнення, вона почула в своїй свідомості: "Праворуч!" і вивернула різко кермо. Її автомобіль викинуло на тротуар і вона щосили натиснула на педаль гальма. Все відбувалося, як в тумані, але пронизливий звук гальмів привів її до тями і, оглянувшись, вона з полегшенням видихнула, бо поруч не було жодного пішохода.

На ватних ногах вона вийшла з автівки і пішла до автомобіля, який розвернуло до обочини і водій увімкнув аварійний сигнал. Вона не знала, що казати. Вибачень було мало, вона порушила правила дорожнього руху, що мало не вбило їх обох. Але впевнитись, що з водієм все добре, Лія повинна була. Серце калатало, вилив адреналіну переважив максимальну позначку. За кілька кроків, авто, до якого повільно доходила Лія, завелося і поїхало собі.