Філ повернувся розгублений. Сів за свій стіл, підсунув стопку паперів з написаними долями і почав щось шукати. Навіть не привітався. Ми з Лією дали йому трохи часу, та він не зважав на наші схвильовані погляди. Лія вирішила не втручатися, мовляв, захоче – розкаже сам, а я чомусь вирішив все ж втрутитися.
- Що з тобою, брате? - підійшов до нього і обережно поклав руку не плече.
Від несподіванки Філ трохи смикнувся і підняв на мене "скляний" погляд. Він настільки поринув у свої хвилювання, що, повернувшись на базу, не помітив, що ми з Лією тут.
- Вибач, Коласе, не помітив тебе… - перевів погляд на Лію, - Ліє, вітаю! Перепрошую за свій стан, але я вже не знаю чим зарадити.
- Щось із Мері? Вона здорова? Чи дитина? - схвильовано спитала Лія.
- Слава Богу, вони в нормі. Вінц зі своїми поплічниками не чіпають її. Та й Рон виконує свої обов’язки вправно. Тут інше.
Філ важко видихнув і розповів, що має підопічного, який страждає від власних емоцій. Сьогодні, провівши з ним весь день, Філ так і не зміг розібратися, що саме трапилось із цим чоловіком і коли він почав страждати. В долі того чоловіка Філ також не знайшов нічого, що могло б допомогти.
- Допоможеш? - Філ простягнув мені листок з написаною долею того чоловіка.
- Звісно, давай подивлюся, - взяв листок і сів на своє місце.
Лія підійшла до мене і ми вдвох прийнялися за читання. Дія і так знає всі долі, проте вирішила ще раз подивитися, може щось прийде їй на думку.
Успішний тридцятирічний чоловік. Директор компанії, яка процвітає. Має гарний дохід. Батьки живі. Він завжди їм допомагає. Сам здоровий. Єдине, що не складається у його житті – особисте. Він не може знайти кохання. Чи не хоче. Але не це бентежить його душу. Є щось, що ми не бачимо.
Дочекавшись, поки ми закінчимо ознайомлення з долею, Філ, нерішуче запитав:
- Може варто знову звернутися за допомогою до Купідона? Цей чоловік має все для того, щоб бути щасливим. Окрім кохання.
Дійсно, він досяг своєї мрії. У дитинстві його родина бідувала. Батько працював на двох роботах, щоб якось забезпечити більш-менш нормальне життя. Мати працювала вчителькою. Завжди втомлена не приділяла достатньої уваги синові. Так часто трапляється, що вчитель всю свою енергію роздає учням, а на своїх дітей часу не вистачає. Та він не ображений на батьків, навпаки, вдячний за їхні старання.
Після закінчення школи він поставив собі мету – стати успішним і заможним. Купити батькам будинок і забезпечити гідну старість. Вступив до юридичного і завзято навчався. Отримав диплом з відзнакою. Влаштувався помічником юриста і, набираючись досвіду, почав будувати свою власну кар’єру.
Поволі започаткував власну справу і відкрив юридичну фірму. Справи, якими займалася фірма, були успішними і чоловік швидко розбагатів, став відомим. Купив батькам гарний будинок, розпочав займатися благодійністю.
Його популярність і статки притягували безліч жінок. Та він не охоче користувався своїм становищем і одружуватися, також, не поспішав.
Наче все добре. Що ж з’їдає його? Відсутність мети? Добився того, про що мріяв і не має подальшого шляху?
Я поміркував трохи і спитав у своїх колег, чи можу я взяти долю цього чоловіка на себе? Лія дозволила, і Філ погодився. Вибору у нього не було. Самотужки він не впорається. Мої підопічні наразі у безпеці, тож маю час зайнятися цією справою і хоч якось допомогти Філу.
Не гаючи часу я полетів до того чоловіка. Щоб розібратися, маю провести з підопічним деякий час, відчути його, зрозуміти і допомогти.
День мого нового підопічного почався у спортзалі. Після тренувань – офіс. Обідня перерва з колегою у ресторані. Після роботи відвідав батьків. Приніс їм величезні сумки із супермаркета, допоміг татові з кросвордом, повечеряв і поїхав. Дорогою завітав у винну крамницю, придбав пляшку червоного вина і втомлений, приїхавши додому, сів на дивані біля телевізору. Налив вина, заплющив очі і поринув у думки.
Я налаштувався на його думки. Він прокручував робочі питання, приймав рішення, обдумував стратегію подальшого розвитку компанії. Нічого особливого.
Слідкував я за ним тиждень. День за днем. Рішення не знаходив. Розумію стан Філа: Чоловік з кожним новим днем стає все більш пригніченим, роздратованим. Проте в його думках нічого особливого я не віднайшов. Відволікаючись на завдання Лії, я повертався до чоловіка і продовжував його вивчати.
Сьогодні вирішив залишитися на ніч, перевірити, чи бачить мій підопічний сновидіння. І, якщо так, то що саме йому сниться. Може знайду відповіді, які шукаю вже більше тижня.
Осушивши бокал вина, чоловік, не знімаючи взуття, влігся на дивані і, пригнічений, з важким серцем поволі заснув.
Налаштувавшись на його свідомість, я побачив жахливі речі. Більше того, морок вже наблизився до нього. Я відчув присутність страшної тіні, яка з’явилась тоді, коли він остаточно віддався сну. Я зрозумів, точніше відчув, що морок переслідує його, чекаючи обумовленого часу, щоб заволодіти його душею. Чому я раніше не додумався прочитати його сни? Як я не побачив темряву поруч із ним? Треба діяти негайно, бо ми втратимо цю душу. І статися це може вже скоро, бо темрява вже дуже близько.