Випробування сил. Порятунок Мері

Прибули на місце дуже швидко. Біля слідчого ізолятора вже був Рон і чекав на нас.

- Дякую, що прибули. Справи кепські,  – стурбовано промовив Рон і винувато подивився на Філа. – Це діло рук Шерка. Він діяв один. Домовився з Кроном, який і відволік увагу моєї групи на себе. Поки ми билися, я почув слабкий поклик Мері і залишив своїх там, а сам викликав вас і прибув сюди, як тільки зміг вирватися від атаки Крона. Лія все зрозуміла і сказала, що летить на допомогу Люкові і Сені, тобто команді Рона, а ми з Філом мали залишитися з Роном і рятувати Мері. Чому саме Лія полетіла битися? Тому що жоден з нас, новачків, не зможе протистояти Крону. Він дуже вправний воїн і ватажок своєї трійці.

- Лія казала, що фізично Мері не постраждає до того, як слідчий закриє справу. То що ж сталося? - тремтів голос Філа і він переминав з ноги на ногу чи то від хвилювання, чи то від бажання нарешті побачити свою кохану.

- Так і мало бути, Лія все правильно сказала, слідчий вже докопався до істини. Просто на цей час не вистачає доказів, поки що. Та все владнається, я йому допомагаю. Проте сьогодні щось трапилось із Шерком. Він, наче, збожеволів. Нашепотів, як вони вміють, одній із ув’язнених, яка перебуває в спільній камері з Мері, змусивши скоїти напад і поранити Мері. Вона наразі у шпиталі ізолятора. Зараз чекають карету швидкої і відвезуть її в нормальну лікарню. А та бідолашна, що вчинила бійку, мала сьогодні виходити на свободу, цей інцидент затримає її ще ненадовго тут. Сумно. Проте маємо те, що маємо… Філе, то що сталося між тобою і Шерком, що цей поганець вирішив помститися тобі?

Філ мовчки стояв, тільки його напружені вилиці видавали його гнів.

- Ми їх сьогодні здолали і "бідолашний" Шерк, гадаю, просто вирішив таким ганебним чином помститися Філу, - відповів я за товариша.

Щойно приїхала швидка і санітари винесли Мері, живу, але непритомну, до машини. Рон приступив до справи:

- План такий: Філе, ти їдеш до лікарні з Мері і сидиш поруч, поки я не повернусь і не зміню тебе, ти, Коласе, знаходиш потерпілу Шерка і впливаєш на неї, щоб вона прийшла до тями. Вона й досі не при собі. А я – на пошуки Шерка. - Швидко і чітко дав розпорядження Рон.

Карета швидкої рушила з Мері і Філом до міської лікарні. Рон махнув крилами, та я зупинив його питанням:

-  Роне, вибач, як я маю впливати на потерпілу? Я ще такого не робив. Та й, взагалі. ми з Філом перший день у справі, тому якось все незрозуміло.

- Ти маєш вселяти їй надію. Достатньо доторкнутися до неї і заспокоїти словом. Вона, звичайно, не побачить тебе і не почує твої слова, проте це їй допоможе звільнитися від чар. Тому, брате, добирай слова. Не нашкодити, пам’ятаєш? Як закінчиш, підстрахуй, будь ласка, Лію! Все, будемо на зв’язку.

З цими словами Рон злетів у небо і швидко зник серед хмар. Я попрямував всередину шукати свою потерпілу. Знайшов її в жахливому стані, в карцері, в холодному і темному підвалі. Крім згубного впливу Шеркової магії я відчув весь спектр почуттів цієї бідолашної. Налаштувався на потерпілу, щоб зрозуміти, що вона відчуває і як мені їй допомогти. Вона відчувала страх, відчай, агресію, біль. Я намагався поглинути ці її емоції… Найважчим відчуттям, яке мене трохи підкосило, була ненависть до всього світу, а що страшніше за все – ненависть до самої себе. Тепер вже я потребував чиєїсь допомоги, бо саме ненависть найпотужніше з почуттів, яке найшвидше руйнує душу. Головне, щоб ця жінка не встигла проклясти себе, тоді я вже буду майже безсилий… Я швидко опанував себе, що було вкрай важко. Від мого втручання залежить доля цієї молодої, гарної жінки. Я маю врятувати її і душу, і долю. І я – єдиний, хто зараз поруч.

Тихенько підійшов до неї зі спини. Вона кричала жахливі слова, била руками кам’яну стіну так, що позбивала свої рученята вкров. Її очі палали пеклом, на обличчі була гримаса божевілля. Ніжно поклав їй руку на плече. Вона вмить зупинила руйнування стіни і завмерла. Опустила руки, глибоко вдихнула, видихнула і, знесилена, сіла прямо на холодну брудну підлогу. Я сів поруч, майже впритул до її спини і тихесенько, майже непомітно, огорнув її своїми крилами. Вона зігрілася і з її блакитних оченят градом покотилися сльози. Я ніжно, наче дитину, гладив рукою по голові допоки вона не виплакала все своє горе. Мені вдалося. Заспокоїлась, але до тями не прийшла. я підсунувся ближче і почав говорити біля її вуха, вмовляти її простити себе, бо вона ж по-суті не винна.

- Заспокойся, ти не винна. Просто ти попала під удар ненавмисно. Прийми це і пробач собі. Та дівчина, яку ти намагалася побити жива, ти не вбивця, не карайся. Мері одужає і ти маєш одужати також. Просто повір, попроси пробачення, помолись за спасіння і я помолюсь за твою душу також. Ти не одна, я поруч. Я - твій Янгол і не покину тебе у важкий час. Молодець, у тебе виходить, продовжуй. Полюби себе. Ненависть руйнує твою душу. Її тобі навіяли, це почуття не твоє, не держись за нього. Ми все подолаємо.

Я й досі огортав її крилами. Тихо молився... Не хотів відпускати поки вона не пробачить собі за те, що скоїла. Розумію, що це важко для людини, яка щойно була під темним впливом. Вона слабка і Темний Янгол обрав саме її. Заради помсти Філу, Шерк спантеличив зовсім не винну людину і тим самим наважився зруйнувати одразу дві долі, і Мері, і цієї нещасної.  Я все ще гладив її по голові і примовляв, щоб вона повірила в себе.  

- Ти сильна, ти зможеш пройти цей шлях та залишити доброту і любов у своєму серці… Так, молодець, ти його подолаєш. Шерк більше не зможе нашкодити тобі. Повір…