Глава 8.

В офісі займалася паперовою роботою, яку мені люб'язно підкидав Данило. Типу ти ж швидко набираєш — оформи рапорти і так далі. Переробила роботу точно за половину управління. Щось ніхто не любить возитися з документами.

Все було гладко до вівторка другої половини дня. Під час обідньої перерви стала відчувати на собі чийсь погляд. І це був не людський. Тихо хмикнула. Взяла з сумки кілька шоколадних печеньок і пішла до комори. Від туди я відчувала чужий погляд. І якщо інтуїція мене не обманює, то це бісята. Ось тільки як ці занози малі опинилися у верхній площині. Тут не придатна для них атмосфера.

У комору заходити не стала, стала поруч і почала розламувати одне печиво на дрібненькі шматочки і їсти. Перше бісеня з'явилося через кілька секунд. Дивилося жалібно і тягнуло маленькі лапки до солодощів. Слабкість цих бестій солодощі та блискучі речі. В одній руці тримаючи край печива, опустила її в низ. Бісеня жваво пострибало в мій бік. І коли воно схопило печиво, я схопила його за комір. Його це не збентежило, і він одним махом запхнув у рот печиво.

— І багато вас тут?

Він винувато хитро подивився на мене. Я тихо хмикнула і потягла його до спеціальної клітки. Закрила в неї бісеня. Воно мовчало і не обурювалося і не чого не говорило. Я дістала ще одне печиво з кишені. Малий пожвавився і потягнув до мене ручки.

— Як ти тут опинився? І скільки вас тут?

— Дай!

Колеги з цікавістю поглядали і не втручалися.

— Я один.

— Щось локшина вуха відтягує, — відкусила печиво.

— Дай няку! Няку дай!

Пішла знову до комори й, відламавши шматочок печива, розкришила його так, наче солю щось. З'явилося ще одне бісеня з комори принюхалося. Я стояла осторонь і спостерігала за ним. Воно повернулося і подивилося на мене і перевело жадібний погляд на печиво. Я демонстративно відкусила більшу частину. Малий швидко пострибав у мій бік. Для нього це три стрибки. На третьому я його спіймала спочатку за лапу, потім швидко перехопила за шерсть на спині й комір.

Відкрила в клітці, де сидів його побратим, люк зверху і впихнула туди другого. Перше бісеня спробувало вискочити, але натрапило на магічну перешкоду. Закинула їм одне печиво. Вони одразу за нього почали битися. Переміг другий і з'їв одним махом. Перший почав демонстративно скиглити. А я дістала з кишені велику золоту монету. Мені брат подарував парочку. Теж добре приманюють бісенят. Раніше в середній площині я регулярно їх ловила на ділянці й найчастіше на монетку. Солодощі не завжди є при собі.

Обидва бісенята затихли в клітці. Я задумалася, якщо клітка для дрібних бісенят є, значить іноді вони сюди пробираються і їх відловлюють. Але за чотири роки я вперше їх тут бачу. Жорик не береться до уваги, ці більші за нього. Подивилася на дрібних бісенят у клітці і стала перекочувати монетку між пальців. На них її рухи діяли гіпнотично. Спеціально стала так, щоб бути спиною до ще парочки бісенят. Я відчувала їх, але не бачила. Йти до них одній небезпечно. Простіше виманити. За одне розімнуся.

Монетку в руках майже палило від голодних поглядів бісять. Я дістала другу і стала грати двома. Один із бісенят не витримав і кинувся мені на спину. Зробила різкий рух убік і енергетичним арканом спіймала третього бісеня. Четвертий тільки трохи показався й одразу зник, розчинився в повітрі.

— Зараза, — сказала тихо.

— Хороший улов, — сказав шеф.

— Один пішов.

Я закинула третього в клітку.

— Рідко, коли виходить усіх спіймати. Але вони і вкрай рідко до нас пробираються. Потрібно зробити зачистку в коморі та прилеглих приміщеннях. Мабуть, накопичилася негативна енергія. Все ж таки управління приводять злочинців, а вони не позбавлені зла. Це і слугує живильним середовищем для бісенят. Вони під'їдають цю енергетику.

— А ще вони добре шпигують за певну плату.

Три дрібні капосники дружно човгнули ніжкою. Мовляв вгадала.

— І хто ж вас найняв?

— Я думаю ватажок корпорації МИР, він зачаївся. Заарештували всіх, хто працював у корпорації, за всіма були гріхи, — я подивилася на шефа, він вгадав моє запитання і відповів. — Ні тобі не можна більше працювати з цією справою. З тебе вистачить мала. Краще розкажи, як ти навчилася ловити бісенят.

— Ну, — я зніяковіла, — у середній площині вони часто з'являються, особливо на ділянці. І дядько зробив це моїм обов'язком. Типу раз я відпустила Жорика, то маю ловити тих, хто на ділянці, і садити в клітку. А він потім розбирається що з ними робити. Здебільшого розвоплощує їх.

Дрібні шарахнулися від мене як від чумної.

— Просто так вас не знищують, — сказав шеф бісятам — значить, на те були вагомі причини. І Ліка іноді розвтілення схоже на чорну мітку для цих капосників. Вона відправляє їх додому і забороняє переміщатися в той світ, з якого вигнали.

— Хм, мені цього не пояснювали і не показували.

Бісята дружно видихнули і розслабилися. А Алекс, обійнявши мене за талію, відвів убік і тихо запитав:

— Звідки в тебе дві драхми?

— Брат подарував, коли дядько сказав, що я буду бісят ловити. Типу це найбезпечніша для мене робота і можливість мене не випускати з управління. Адже я в п'ятнадцять років уже закінчила навчання і отримала розподіл до дядька у відділок. Ось він мене і зайняв роботою. Ну ще й документи деякі вести і чай йому тягати. Щось середнє між секретарем і нормальним офіцером порядку і тільки після повноліття дозволив вникати в дорослі справи. Але так само відловлювати дрібних паразитів.

— Зрозуміло. А в брата від куди, і від якого?

— Гілберту батько подарував. У батька був цілий мішечок. Після його смерті він у дядька в сейфі. Точніше батько передав його дядькові напередодні їхньої з мамою загибелі.

— Через ці монети його могли і вбити. Точніше це може бути однією з причин. Я пам'ятаю, що ти запам'ятала. Але ти всієї розмови не чула. Але за ці монетки біси можуть убити. Ти знаєш, що з їхньою допомогою можна зробити?