- Про що ви розмовляли? - запитала Віка, вона аж підбігла до Яни.
- Ми дещо мали з'ясувати і тепер нам усе зрозуміло, що це саме хай залишиться між мною та Параскевою Федорівною.
- Якось ти такими загадками говориш, - сказав Петро.
- Та залиште їх у спокої, якщо не хочуть говорити, то нехай не кажуть про що вони говорили, - сказала Ольга, під час цього вона махнула рукою, наче неважлива тем розмови.
- І правда, якщо захочуть розкажуть, - додав Роман.
Сюди телепортувався ловець і сказав, що він повернув водяних комірок у річку і у містечку тепер безпечно. Усі повернулися туди, але перед цим Яна з'явилася вдома і попрощалася із мамою, татом, бабусями і дідусями. Вони були не у захваті, що їхня онучка буде жити у Морейї, але їм довелося з цим змиритися.
Минуло три дні, Віка із Яною щодня розвивали здібності дівчини, після цього Яна дуже втомлювалася, тому швидко засинала, але прокидалися дівчата рано.
Сьогодні зайнять не буде, бо дівчата та батьки Віки ідуть на день народження однієї дуже відомої молодої чаклуки Золотенко Маргарити. Запрошено дуже багато людей, в тому числі і родина Юрченків, Віка попросила дозволу, щоб і Яна прийшла і Маргарита дозволила. Дівчині виповнюється двадцять років. Яна не дуже хотіла іти, але Віка сказала, що такі знайомства будуть для її підопічної будуть дуже корисними, тому радила підтримувати із Маргаритою хороші стосунки, дружити необов'язково.
Усі зібралися і вийшли з будинку об одинадцятій годині дня, о дванадцятій вони уже були біля двору Маргарити, їх зустрів хтось типу дворецького, може, він і є дворецьким, провів гостей за стіл, де уже були інші гості. Віка, її сім'я і я підійшли до дівчини, привітали із днем народження, вони подарувади їй набір для зіллєваріння.
- Маргарито, я не знала, що вам подарувати, бо не знаю чим ви захоплюєтеся, що любите, тому купила у Віталіни книгу, у якій описано про рослини цього світу і мого також.
Учора Яна і Віка знову ходили на ринок і Яна купила два екземпляри книги, одну для себе, а іншу для того, щоб подарувати Маргариті.
- Дякую, ця книга буде корисною для мене, адже я люблю варити всякі корисні настої, взагалі хочу цілителькою стати.
Судячи з реації, подарунок цій дівчині сподобався, а це дуже добре.
Після цього усі гості сіли за стіл, чекають на інших гостей, але їдять, п'ють напої, це соки, чай, кава, кака, є напої й міцніші, на столах для дорослих. Діти сидять за окремими столами, у них тільки вода, соки і какао, і, звісно, їжа.
Коли зійшлися усі гості й привітали Маргариту зі святом, то дехто з гостей почав танцювати, до них приєднувалися інші, святкування почало набирати оборотів. День народження святкують у довгій палатці, дехто вийшов на вулицю.
До Яни підійшов Роман, брат Яна і запитав:
- А можна запросити вас потацювати разом?
- Звісно, потацюємо, зараз же включили музику для повільного танцю.
Вони приєдналися до пар, які танцюють. Роман шепотів дівчині компліменти, таких їй не робив навіть її колишній хлопець Іван.
Після танцю Яна сіла за стіл, випила соку, вина, потім вона вирішила, що з неї досить. До дівчини підійшла Віка і сказала:
- Ходімо, я тебе з деким познайомлю, це важливо.
Яна пішла за своєю наставницею, гадаючи з ким вона хоче її познайомити і чому це важливо.
Відредаговано: 28.10.2024