7

Водяні комірки вийшли із річки уночі й почали нюхати повітря і землю, пішли з городу в бік будинку, потім почали шкребтися у вікна і двері, до них підійшла велика комірка й сказала: 

- Тієї дівки тут немає, ми будемо її шукати, у нас до світанку є час.

Істоти пішли містечком, вони шкреблися у вікно і двері кожного будинку. Ніхто не смів навіть носа на вулицю висунути.

Раптом дві комірки зупинилися, одна іншій сказала;

- Існує легенда, що можна залишитися на суші на три дні, але для цього треба з'їсти спеціальну рослину. 

- Я захопила такі дві, давай з'їмо її перед самим світанком. Тільки нашим не говори, бо наш повелитель забере у нас ці рослини. До речі, де ти їх узяла?

- Вони ростуть на березі річки.

- Дивно, що ніхто їх більше не зірвав.

- Це заборонено закроном, як повернемося у річку, нам треба буде віддати ту дівку, яку ми не утопили нашим і тоді повелитель нас помилує.

- Повелитель любить, коли хтось щось робить заради нього. Ходімо далі, будемо шукати її, якщо не знайдемо ми чи наші, то їмо цю рослину.

Комірки пішли, але вони не знали, що їхню розмову чув Яків, який урятував Яну від них, він знає, як замаскувати свій запах, хлопець телепортувався до дівчини додому. Яків може знаходити людей, з якими хоч раз контактував навіть недовго, тому знає, де її шукати.

Яна уже готується до сну, вона в піжамі, раптом почула шум і насторожилася, підійшла до вугла кімнати і зойкнула, коли побачила Якова.

- Що ви тут робите?! Що вам потрібно?!

Хлопець підвівся, поправив одяг і відповів:

- Я хотів вас попередити, що дві водяні комірки хочуть з'їсти перед світанком таку рослину, за допомогою якої вони можуть ще на три дні залишитися на суші. Вам треба бути обережною, поки що не повертайтеся у Моренійю. Я вас  попередив, тепер попереджу і Юрченків, а потім побільше людей у своєму світі, хай усі будуть обережними. На добраніч, мила леді.

- Дякую вам, ви вдруге мене врятували.

Яків телепортувався у ліс, попередив Віку і її родину, потім кого встиг із жителів містечка, ті попередили інших і так до ранку усі знали про цих двох комірок. Усі в містечку уміють телепортуватися.

Комірки з'їли рослину і залишилися на суші, але до обіду зрозуміли, що нікого у місті немає, вони вирішили піти в інші містечка чи села, щоб схопити хоч когось і притягти у річку, вони сподіваються, що їхній повелитель їх помилує.