І хоча навколо лежав сніг, мені було аж надто гаряче. Олені перебирали копитами вже не в повітрі, а по важким хмарам диму з кіптявою. Кіптявою від моєї, колись червоної, а тепер чорної шуби. Випадаючи з саней я помітив тільки як ліва лижа відстрелила кудись у бік, а один з мої чарівних скакунів обперся копитом об залізну балду, яка летіла мабуть у сотні разів швидше за мене. Ой лихо мені, хоч би нічого собі не зламав, бо ж хто його тут лікуватиме, а в мене ще стільки адрес, стільки дітей… Я намагався розгледіти куди ж приземлюся зараз, та дивні траншеї накопані уздовж поля, збивали з пантелику, літаю тут сотні років, а таке бачу вперше. Що це за ландшафт, що це за країна? І уявити не можу…
Мабуть вам цікаво як я опинився в такому становищі. Що ж, розповім все з початку…