ДИКИЙ ТА НАСТАВНИК

Книга з циклу "ДИКІ ЗЕМЛІ"

Анотація:

"Я не збираюся грати роль няньки. Я тут теж не з власної волі. І без цього дикого мені жилося набагато спокійніше".

"Ось тільки чи захоче вона? Ще ніхто добровільно не погоджувався стати дружиною дикого та залишити Імперію".

"Тепер я точно знаю – я кохаю його, чоловіка з яким провела ніч".

Дикий та його наставник. Обидва кохають одну дівчину.

Кого вона обере?

Непрості стосунки – класичний трикутник.

владний герой

дракони

істинна пара

Рандомні уривки:

Уривок 1:

“Весь наступний день Остер ходить зі мною на заняття і відверто бавиться. Сидячи поруч зі мною на парах з напівзаплющеними очима, недбало розташувавшись і витягнувши ноги, він змушує викладачів робити всілякі трюки.

Викладач хірургії, наприклад, під ментальним впливом Остера, після кожного речення підстрибує, кланяється і, підморгнувши всім присутнім, додає: «Чи то ще буде! Я тільки почав!»

Нещасний викладач, вирахувавши, що подібні його дії супроводжують лише закінчення речення, постарався та закрутив свою промову так, щоби максимально уникнути цього. Повинен сказати, що повний опис скелета доісторичного дракона, виражений одним реченням, був не лише пізнавальним, а й викликав бурхливий регіт у студентів.

Викладача етикету містера Гроумеля, наставник змусив читати лекцію у віршах. Але коли нещасний не зміг підібрати риму до слова «інавгурація» він із криком «Я звільняюся із цієї оселі невдячних законовідступників», вибіг з аудиторії, нас з Остером знову викликали до кабінету ректора. Тобто викликали цього разу не мене, я просто додаюся до наставника як невіддільна частина.

Не знаю, про що вони там із ректором розмовляли, але на третю пару я пішов без Остера.”

Уривок 2:

“Ітон улаштував мене в ізоляторі й кудись пішов. Він щось пояснював, але я не слухав, мені зараз зовсім не до того. Я нарешті залишився один і мені не треба більше «тримати обличчя» і демонструвати витримку та самовладання, наскільки це, звичайно, можливо в моєму стані. Видаючи по всіх кутах вміст свого шлунка, обличчя виглядає так собі, при всьому моєму старанні.

Крім того, є ще важливий нюанс, як правильно зауважила Дарія: шлункові проблеми ментального дракона легко можуть стати проблемами всіх оточуючих. Я намагаюся блокувати ментальну силу, але, хоч стан мій кепський, послабшала тільки моя здатність ставити ментальний блок, а ось сила трансляції ніяк не зменшилася. Навіть страшно подумати про можливі наслідки, які б накрили академію та околиці, якби я обернувся.

Мій шлунок трохи заспокоюється, і я намагаюся задрімати. Ось тільки поява Ельвіри цьому зовсім не сприяє.

– Дорогий! Я принесла тобі чай та здобні булочки! – радісно верещить наді мною Ельвіра й мене тут же вивертає на її розкішне, але зовсім не доречне в академії вбрання.

– Ельвіро, піди, благаю тебе! – зі стогоном прошу кандидатку в дружини.

– Фі, Остере! Ти поводишся як мужлан! Ти хоч знаєш, скільки коштує ця сукня?

– Не знаю та знати не хочу! Згинь!

– Ти став непробачно грубим, Остере, і зовсім не контролюєш себе. Це, напевно, на тебе той дикий студент так згубно впливає!

Некрилаті Боги! У мене від її голосу й раніше печія траплялася, а зараз я просто можу не дожити до обороту.

– Іди, не доводь до гріха!

– Ти сьогодні зовсім не душка, Остере! Я пожалкуюся батькові, а він твоєму братові!

– Я не жартую, Ельвіро! Згини з очей моїх!

– Надовго?

– Назавжди!

– Нам треба багато чого обговорити – список гостей, моя сукня, що ти мені подаруєш на весілля, але це може бути й сюрпризом, хоча мені дуже хотілося… – Ельвіра тараторить, не реагуючи на мої протести й навіть забувши про зіпсовану сукню.”

Уривок 3:

“Саттон відповідає не одразу, і мій настрій із кожною хвилиною псується дедалі сильніше. Брат повинен зробити вибір, і, зважаючи на все, він буде не на мою користь…

Але Саттон мене вкотре дивує.

– Добре, я накажу Стакса доставити до палацу, і ти допитаєш його в моїй присутності. Якщо твої звинувачення підтвердяться, Стакс буде страчений. Нікому не дозволено загрожувати життю членам Імператорської родини!

Я ковтаю грудку, що підступила до мого горла.

– Дякую, Імператоре!

– Ми ж брати, Остере. І якщо я не завжди можу це демонструвати, то відчуваю наш кровний зв’язок постійно. Ти ж не сумнівався в мені?

Шанобливо опускаю голову, можливо, надто швидко, щоби брат не встиг помітити моє сум’яття. Не хочу демонструвати емоції, які переповнюють мене. У нашій сім’ї це не прийнято.

Виходжу з кабінету брата, і, чекаючи поки доставлять Стакса, вирушаю до своїх покоїв.

Але там на мене чекає сюрприз… Прямо в моєму ліжку. У вигляді оголеної та дуже гарної жінки.

– Коханий, я так чекала на тебе… Я сподівалася, що ти покличеш мене минулого свого візиту, але сьогодні вирішила не чекати, і взяти все у свої руки. Ти завжди такий зайнятий, і в тебе зовсім не лишається часу на себе… і на мене.”