ДРАКОН ІЗ ТАЄМНИЦЕЮ ПІД ОДЯГОМ.18+

Анотація:

Вона зайняла місце брата-близнюка в Академії Рівнинного Султанату.
Жінкам заборонено навчатися в цьому престижному закладі. Вони взагалі в Султанаті не мають жодних прав…
А в Академії Рівнинного Султанату — немає місця слабкості. І вже тим паче тут немає місця жінкам.
Але в Кірахани не було вибору.
Щоб урятуватися від помосту ринку невільниць, вона вирішує замінити брата-близнюка. Відрізає своє довге волосся, затягує груди щільною тканиною і вдягає чоловічий одяг.
Як довго вона зможе видавати себе за брата, коли серце починає зрадницькі битися швидше при виді того, кого вона має називати просто другом?
І як почувається Нарак, розуміючи, що його організм зовсім не по-дружньому реагує на однокурсника?
***
Можна читати окремо!

істинна пара

дракони

гендерна iнтрига

Рандомні уривки

Уривок 1:

"Белгард несхвально хитає головою:

— Дарма ти йому не довірилася… Нарак не зрадить!

— Не зрадить, так привласнить. І так уже пів Академії тільки й говорить про його потяг до хлопця.

— Насилу уявляю, як він із цим дає собі раду. Даремно ти його мучиш…

— Я не можу ризикувати… Це моє життя та моє майбутнє!

— Нарак про тебе подбає...

— А я не хочу, щоб про мене дбали. Хочу бути вільною!"

Уривок 2:

"— Ти знову за своє? Не треба за мною наглядати! Я вільна жінка, і тут, у Королівстві, мені ніщо не загрожує. Крім тебе…

Яка ж вона вперта! Я пропоную їй те, про що мріють тисячі жінок — заміжжя. І не просто заміжжя, а з одним із найзавидніших наречених Султанату! Я не якийсь там слуга з трапезної, а спадковий принц Халіфату Тіарія! І відмовити мені рівносильно тому, щоб завдати образи моїй батьківщині. Добре, що батько цього не чує. Зухвале дівчисько вже сиділо б у підземеллі!

Я виявляю їй велику честь, пропонуючи взяти за дружину, а не просто потягти до себе як наложницю. Може, вона просто не розуміє, від чого відмовляється?

Роблю останню спробу:

— Кірахо, я, Нарак із Роду Підкорювачів Води, спадковий принц Халіфату Тіарія та майбутній її Правитель, пропоную тобі стати моєю дружиною! — урочисто вимовляю і додаю: — Це моя остання пропозиція.

— Дарма себе обтяжуєте, о великий спадковий принце, і мені плювати на твої титули та перспективи. Я вільна жінка й хочу такою залишатися і далі!"

Уривок 3:

"

Аріст не вимовляє ім’я Марати — своєї Істинної, вголос, але мені й так зрозуміло, про кого йдеться.

— Здорова. Сумує. Передала записку… — коротко повідомляю, починаючи трапезу.

— Не зараз… небезпечно…

— Розумію…

— Яке ніжне рагу! — голосно хвалю роботу кухаря, як заведено на таких заходах.

— Ти одружився? — цікавиться Аріст.

— Так, на своїй Істинній! — хвалюся і лише дивлячись на стулені щелепи друга, розумію, наскільки недоречно це прозвучало.

— Вітаю… — крізь зуби цідить принц. — Це он та білявка?

Киває в бік Кірахи.

— Ага!

— Когось вона мені нагадує… — принц уважно вдивляється в обличчя дівчини.

Некрилаті Боги! Адже Аріст неодноразово бачив Кіраху! І брав участь у наших витівках та численних пиятиках. Про це я не подумав… Треба було все-таки залишити Кіраху в готелі. Послатися на погане самопочуття після дороги. Але тепер пізно руками махати, коли віз уже перекинувся, а коні розбіглися в різні боки…

— Е… вона сестра Кіраха, ти ж його пам’ятаєш? — викручуюся, озвучуючи офіційну версію.

— Ну, ну… — посміхаючись, відповідає принц, придивляючись до дівчини уважніше. — Прям як дві краплі води…

— Проїхали… — зупиняю його, і Аріст розуміюче замовкає."