РОЗДІЛ 3

Льошка зачинився у ванній, а я стояла посеред його спальні й не знала, що робити далі.

Чорт би побрав цього мужика! У нас навіть поскандалити не виходить, як у нормальних людей.

Ну от чому він такий? Холодний. Спокійний, як удав… Він же мене ще більше виводить із себе своєю стриманістю. І я впевнена, Волков про це чудово знає!

Тоді що ж не так?

Якщо він мене не кохає, якщо його щось не влаштовує, тоді чому не розлучиться зі мною? Чому не піде?

Дашка давно виросла. Скоро стукне вісімнадцять. Наша мала чудово переживе розлучення батьків…

«А ти? Ти зможеш пережити розлучення?» — насмішкувато запитав внутрішній голос.

Видихнувши, я сіла на край ліжка. Упустила обличчя в долоні, думала, поплачу трохи — і відпустить, як раніше бувало. Однак зараз мені не плакалося, я злилася. Дуже-дуже злилася на чоловіка!

І раптом усередині зародилася якась невідома рішучість. Я схопилася на ноги, вийшла з чоловічої спальні.

Двері у ванну виявилися не замкненими, чим я неодмінно скористалася.

Клубки пари танцювали під стелею, а шум води заглушав мої кроки.

Дійшовши до середини ванної (вона в нас досить простора), я зупинилася. Дивилася на Льошку за матовим склом душової кабінки. І злилася, злилася… Навіть нігті від злості встромляла в долоні.

Але раптом усередині щось зламалося. Злість поступилася місцем раптово спалахнувшій пристрасті… Та й як тут не спалахнути, коли за кілька метрів від тебе голий мужик?! І не просто мужик, а нереально сексуальний, та ще й коханий! Пофіг, що його хочеться: і кохати, і прибити водночас… Зараз мені хотілося саме кохати.

Скинула халат, який швидко зісковзнув по стегнах і невеликим острівцем приземлився біля моїх ніг. Зробила крок уперед. Ще один…

Завмерла зовсім близько від кабінки.

А Волков був до мене в профіль. Голова злегка закинута, очі заплющені. Щільні струмені води нещадно били в його груди та обличчя… О, так… груди — широкі, рельєфні, майже без волосків, хоча тестостерону в цьому мужику предостатньо.

Від розглядання власного чоловіка в мене всередині все завмерло. Напружилося.

Напевно, не варто було приходити до нього у ванну. І я на сто відсотків впевнена, що чиню нерозумно. Однак давати задній хід не збираюся.

Прожене?

Значить, прожене…

А якщо ні — отримаю розрядку. Коли востаннє у нас із Льошею був секс? Чесно кажучи, я вже й не згадаю. Може, минулого місяця… а може, й більше минуло.

Він відчув моє наближення. А може, просто почув, як я відчинила дверцята кабінки. Я стала за його спиною, обома руками обійняла за плечі. Притиснулася грудьми. Контакт близький — шкіра до шкіри.

Мої губи самі потяглися до місця між лопатками. Ледь доторкнулася — один раз, другий…

Волков не відштовхнув. Але й не поспішав відповідати на мої ласки — чортзна-як це правильно назвати.

Осмілівши, я дозволила собі перемістити руку на плоский живіт чоловіка. Окреслила міцний прес, попрямувала нижче. Але коли моя рука опустилася, Волков накрив її своєю долонею.

— Таю… — хрипко зірвалося з його губ.

— Т-с-с… Нічого не кажи, — прошепотіла я йому на вухо, ставши навшпиньки.

Він недовго зображав байдужість. Здався.

Крутий маневр із його боку — я навіть не зрозуміла, як він так легко обхопив мене за талію і поставив перед собою. Притиснув до холодної плитки спиною. Схопив за стегно — жадібно так, по-господарськи…

Його губи накрили мої у вимогливому поцілунку. Я відкрила рота, впустила його язик — і мало не очманіла від цієї звірячої пристрасті, яка раптово прокинулася в чоловікові.

МІЙ. КОХАНИЙ. РІДНИЙ — до кожної клітинки…

— Мені так добре з тобою, — шепотіла я, притуляючись лобом до його лоба.

У відповідь — тяжке дихання і скажений стукіт серця. Точнісінько як у мене.

І час немов повернувся назад. Забулися образи. Випарувалася злість.

Залишився тільки чистий кайф, що розлився по венах…

Коли все скінчилося, Льоша акуратно змив із мене сліди нашого сексу. Простягнув руку, допомагаючи переступити невеликий поріжок, потім огорнув мене банним рушником. Я ледь не замуркотіла від цієї забутої ніжності. Думки про те, що у Волкова є інша жінка, зараз здавалися абсурдом.

Я навіть посміхнулася, згадавши вчорашню «недосварку». Це були Дашкові парфуми… По-любому вона його поцілувала, притулилася — у цих двох завжди були особливо міцні стосунки, ніби невидима ниточка тягнулася від батька до доньки. Та не нитка навіть — справжній канат!

Волков кохав нашу Дашку із самого народження: не спав ночами, коли вона щойно з’явилася на світ, годував сумішшю з пляшечки. А потім, коли мала підросла, з гордістю садив її собі на шию і катав по всій квартирі.

Від спогадів стало тепло на серці. Все-таки були у нас гарні моменти, які я іноді прокручую в голові, як кіноплівку.

Ми зустрілися поглядами, застигши перед дзеркалом. Я — така маленька на тлі Волкова. А він — справжня скеля за моєю спиною. Красива, сексуальна скеля…

Уф… Схоже, після сексу в моєму мозку виробилося занадто багато серотоніну.

— Ти казав, у тебе купа справ на сьогодні, — обережно почала я, боячись сполохати наше хитке перемир’я.

— Угу, — кивнув він швидко і відвернувся, щоб пов’язати рушник на стегна. — Треба з’їздити в одне місце. Якщо хочеш, поїхали зі мною.

— Я? — остовпіла я, але тут же взяла себе в руки. — Хочу. Звісно, хочу!

— Тоді збирайся. Виїжджаємо за тридцять хвилин, — раптом нахмурився, дивлячись в екран телефона, який якимось дивом опинився в нього в руці, — точніше, за двадцять одну хвилину. Встигнеш?

— Встигну!

Дев’ять хвилин пристрасті в душовій кабіні… Про таке я навіть мріяти не могла останніми тижнями. Хотіла посваритися зі своїм мужиком, а замість цього зайнялася з ним коханням.

— Тату, мамо? — здивувалася Дашка, коли ми по черзі вийшли з ванної кімнати.