Демони не будять.
Вони чатують,
Хвилясті руки ворушаться.
Батько не прийде,
Якщо мама не покличе.
- Мама не знайде, якщо не скажеш :
Вігрон.
Вігрон завзятий творець
Він допомагає, він не грає...
Лишень слухає,
Можливо саме зараз, він тебе благає.
Порятуй братів.
Їхні душі тут.
Ти лиш заглянь...
"Відай, відай їй, а ще торкнися"
Голос не наяву, не відьмін голос.
Гомін тихше, гомін відволікає...
Тепер він зникає.
- Ти лиш заглянь за ту маленьку грань,
але двері чорні не відкривай.
Тепер питай..
Астрал...Ні просто дивний сон.
Він все не вірить.
- Де мої брати?
- Ті що бліді, вони такі крихкі...
Раніше ж були пухкі.
Але я їх не лякала,
я тільки-но пісню заспівала.
Вони кричали і клялись.
- Гей хлопчику! Униз! Не дивись!!
Хтось задихався.
Кімната змінювала форму.
Пекло шумить.
- А де моя сестра?
- Глянь уперед, вона там -
- відьма все всміхається.
- Де?
- Тут. Візьми її кістки.
Візьми, зітри їх та загуби.
Ти ж бо знаєш, хлопчику,
відьми не вмирають,
вони не злі...
Кімната для пекла була мовчазна.
- Ти брехуха!!