Розділ 1

Лія Рімак

"Якщо судилось бути разом ..."

Ну привіт мій третій курс. Перший день останнього року навчання, ще трішки і нарешті я буду маркетологом як і мріяла. Все як в тумані промайнуло і ось вже 3 курс, а ще скоро моє день народження, 18 річчя, це вже багато, відчуваю себе старенькою бабусею, як не голова болить то ноги крутить на погоду. Моя мама вирішила в цей день познайомити мене зі своїм чоловіком у них ніби все серйозно, а ще у нього є син Алекс на рік старший від мене.

Пройшов місяць

- З днем народження донечко, промовила мама, вона вирішила привітати мене з самого ранку тому, що поспішала на роботу, вона працює у лікарні психологом.

- Дякую моя люба, я розпакувала маленьку коробочку, яку дала мені мама

- Яка краса! - промовила я, там був колончик з моїм ім'ям давно такий хотіла.

- Я знала, що тобі сподобається, не проспи пари, а я на роботу, і не забувай що в нас сьогодні вечеря з Ігорем та його сином, за нами приїдуть о шостій, будь готова.

- Добре, надіюсь все пройде чудово, Ігор ніби добрий.

- Все буде добре, він тобі сподобається, от з сином його будемо бачитись вперше, але нічого. Все я побігла, до вечора - промовила мама, та закрила двері в кімнату.

День пройшов швидко, закінчивши пари я приїхала додому щоб зібратися в гості.  Я одягнула джинси та біле худі, завжди любила одягатись зручно, волосся зібрала у високий хвіст та випустила декілька прядей по боках, зробила легкий макіяж. Мама ж одягнула свою червону сукню, в ній вона була неперевершена.

О шостій за нами приїхав водій Ігоря, приїхавши за місто, я помітила будинок він був дуже гарний, у дворі нас чекав Ігор, увійшовши в будинок Ігор сказав, що з йог осином ми познайомимось пізніше тому, що його немає в місті.  Вечір промайнув атмосферно, та й вечеря була смачною, як виявилось Ігор досить добре готує. Під кінець вечері він поклав свою руку на мамину і промовив

- Олю, я запропонував твоїй мамі жити разом, і дуже хочу, щоб ви переїхали в цей будинок, як ти дивишся на мою пропозицію?

Напевне треба погодитись, якщо мама щаслива бути з ним, то чому б і ні, він чудова людина, поживу трішки з ними, а тоді переїду на свою квартиру по закінченню ремонту.

- ну якщо так склались обставини, то чому б ні, я згодна.

- Ну тоді, щоб довго не чекати, завтра ж організуємо переїзд.

Ось ми й переїхали мені показали мою кімнату, розклавши речі я спускалась вниз, щоб допомогти мамі з вечерею, але вибігши з кімнати я стукнулась в якесь тіло, як зрозуміла це був той самий Алекс

- ой пробач, я Оля, поглянувши на мене таким диким поглядом він не промовивши слова пішов у свою кімнату, він тільки приїхав, можливо щось трапилось…

На вечерю, він все ж спустився та одразу ж з претензіями від яких було неприємно знаходитися тут.

- Тату, а  в мене ти не хочеш запитати чи я згоден на ось це все? Чи хочу я щоб вони тут жили, - промовив Алекс

- Сину чому ти так реагуєш на моє рішення, що поганого якщо ми будемо жити усі разом, у тебе нарешті з'явиться справжня сім'я і сестра

- Ніколи не кажи, що ми сім'я – ледь не проричав він,

Мені було не приємно тому я швидко пішла до своєї кімнати, біля неї мене за руку схопив Алекс і промовив

- Або ти зробиш так, що вони не будуть разом і ви не будете жити в цьому будинку, або твоє життя я перетворю на справжнє пекло і ти сама захочеш звідси втекти.

- Лесю, пробач мого сина, він ніяк не може оговтатись після смерті своєї матері, хоч пройшло вже понад 10 років, і не може прийняти іншу жінку в цьому домі, він звикне.