Розділ 7. Частина 2

Непомітно настав ранок. У кімнаті ще панувала м’яка напівтемрява, світло з вікна тільки починало розливатися по підлозі. Навколо пахло, кавою і теплом. Дівчата поволі почали прокидатися, а от Катя вже давно не спала. Вона сиділа на підвіконні, загорнута в плед, з чашкою гарячого напою в руках.  

У дверях несподівано з’явився Артем. Він мовчки зупинився, зустрів її погляд і легко кивнув головою у знак привітання. Катя ледь помітно усміхнулася у відповідь, проводячи його поглядом, коли він рушив далі по коридору.

Настя та Марта, ще трохи сонні й розпатлані, шумно обговорювали, хто перший піде до ванної, і сперечалися, де поділися їхні шкарпетки.

Катя мовчала, вона була спокійна, а її пальці машинально стискали чашку — відчуття дотику Артема з ночі все ще жило десь усередині.

Минуло кілька хвилин, які Катя провела у своїх думках, поки за стіною на кухні ставало все жвавіше. Нарешті вона вийшла туди, і перед нею розгорнулася метушня: хлопці намагалися готувати сніданок, але щось пішло не так. На підлозі блищали розбиті курячі яйця, а біля стільниці чувся приглушений сміх. Макс, з винуватою міною, тримав у руках порожню коробку з-під яєць, а Ілля витирав килимок якоюсь старою футболкою, бурмочучи щось про те, що «все під контролем».  

Артем у цей час стояв біля плити зовсім не причетний до всього хаосу. Він був зосереджений і спокійний, та час від часу поглядав у Катин бік, ніби шукаючи мовчазної підтримки.

— Сніданок скоро буде, — тихо сказав він, вкотре впіймавши її погляд.

За якийсь час вся кухня наповнилася ароматом чаю, грінок і смажених овочів. Дівчата потроху зійшлися до столу. Хтось ще позіхає, а хтось уже жартує. Артем щось перекладав на тарілки, а Ілля тим часом наливав усім чай.

Під час сніданку Катя з Артемом не сиділи поруч, але їхні погляди зустрічалися частіше, ніж треба. Всі друзі помічали це, хоча поки що ніхто нічого не казав.

— Ми сьогодні підемо до річки? — нетерпляче питає Марта. Схоже, це запитання цікавило її весь ранок, і вона нарешті знайшла влучний час, щоб його озвучити.

— Якщо не втомилися після вчорашнього карооке, то йдемо, — відповідає Артем із легкою усмішкою.

Катя зацікавлено підняла голову, спостерігаючи за реакцією дівчат. Настя вже щось жартома бурмотіла у відповідь, посміхаючись, але в її погляді відчувався легкий сумнів.

— Ну, я не проти, — тихо сказала Катя, роблячи ще один ковток кави. — Свіже повітря точно не завадить, а річка — це завжди хороший привід відволіктися.

Марта радісно підхопилася із свого місця:

— Тоді пакуймося! Я вже уявляю, як ми будемо сидіти на березі, дивитися на воду і слухати спів птахів.

Артем кивнув і підвівся з-за столу:

— Добре, тоді після сніданку зберемо речі і все підготуємо.

Катя усміхнулася у відповідь, відчуваючи, як теплі хвилі спокою повільно наповнюють її.

Поки вони завершували сніданок, кухня наповнювалася звуками — дзвін тарілок, тихий сміх і легкі розмови. Це був момент простого щастя — коли всі на своїй хвилі, і здається, ніби світ навколо стає яскравішим.

— Якщо ви не втомилися від вчорашніх пригод, — почала Настя, посміхаючись, — то річка стане нашою наступною зупинкою.

— Вчорашні пригоди? — З іронією повторив Ілля. — Ну, я б сказав, що це був справжній марафон сміху і випадкових падінь.

— Особливо падінь! — Усміхнулась Марта. — Пам’ятаєш, як ти ледве не впав у калюжу біля магазину?

— Оце так «героїчний» момент, — пожартував він. — Зате тепер у мене є чудова історія для розповідей біля вогнища.

— А Катя? — Запитала Настя з легкою усмішкою. — Вона теж втягнулася у пригоди?

Катя злегка почервоніла, але відповіла:

— Я більше стежила за тим, щоб ніхто не впав удруге.

— Добра робота, — похвалила її Марта. — Відповідальний наглядач.

— А я був тим, хто створював проблеми, — підморгнув Макс. — Але ж ми всі разом, і це найголовніше.

— Іноді я думаю, що ви просто геніальні у створенні хаосу, — сміялась Настя. — Але без вас день не був би таким веселим.

— То що, на річці будемо повторювати це? — Запитала Катя.

— Звичайно, — відповів Ілля, широко посміхаючись. — З новими історіями і меншою кількістю падінь.

— А поки давайте закінчимо сніданок, — сказала Марта. — Час зарядитись енергією для наступних пригод.

Всі засміялись і вже передчували, що сьогоднішній день буде наповнений радощами і теплом дружби.

Після сніданку кожен почав збирати речі. Катя акуратно склала пледи, Марта з Настею вже пакували кошики з бутербродами і прохолодними напоями. Артем, Макс та Ілля розподілили між собою м'яч, ракетки і кулі для водних ігор.

— Хто хоче взяти колонку? — Запитав Макс, підморгуючи Насті.

— Я, звичайно, — сміялася Настя, — без музики жоден виїзд не має права вважатися вдалим.