Розділ 7. Частина 1

Після веселих розмов, смачної їжі та настільних ігор настала пізня ніч. Дівчата вже давно лягли спати в сусідній кімнаті, обгорнуті у теплі ковдри. У кімнаті було достатньо темно, тільки слабке світло з кухні пробивалося через двері й давало можливість розпізнавати предмети у кімнаті. Катя лежала на спині, і дивилася в стелю. Уже кілька годин вона не могла заснути, всі думки сплелися в одне місиво, і розібрати весь цей безлад було дуже складно. Навколо було тихо, лише тихе, рівне дихання Насті і Марти, які вже давно солодко спали.

Раптом тишу порушив легкий скрип кімнатних дверей, ніби хтось дуже обережно відкриває їх. Майже беззвучні кроки обережно наближалися. Катя злегка підвелася на лікті, напружено вслухаючись. У темряві поступово вималювався знайомий силует — це Артем. Він ступає в кімнату тихо, наче боїться порушити цю крихку нічну атмосферу.

Хлопець озирається і ловить її погляд.

— Не спиш? — тихо спитав він, хоча й так бачив блиск її очей у темряві.

Катя ледь похитала головою. Її погляд зустрівся з його — мовчазний, глибокий. У ньому жило щось більше, ніж безсоння. Можливо в Артема теж цієї ночі було надто багато думок.

Він повільно присів на підлогу поруч із нею, відчуваючи тепло її присутності навіть через простір між ними. Обперся спиною на диван, спостерігаючи за тінями, що танцювали на стінах.

— Не знаю чому, але не можу заснути, — сказав він тихо, ніби розповідаючи про особисте.

— Я теж, — зізналася Катя, відчуваючи, як їхні думки перетворюються у щось спільне.

Артем заплющив очі на кілька секунд і глибоко вдихнув, ніби наважуючись. Потім обережно простягнув руку і кінчиками пальців торкнувся її долоні, що визирала з-під пледа.

Катя завмерла. Її дихання було ледь чутним, але вона не відсторонилася. Катя відчувала ніби від цього маленького жесту у неї всередині щось м’яко здригнулося. Відчуття було таким приємним і п'янким, що хотілося сидіти поряд з Артемом вічно.

— Це... нормально? — прошепотів він, не забираючи руки.

Вона на мить замислилася, в потім легенько зітхнула:

— Не знаю. Але це приємно.

Артем не стискав її руку — тільки торкався, наче боявся зламати щось крихке. Його пальці ніби слухали її реакцію.

Катя повільно притулилася ближче. Їхні плечі доторкнулися одне до одного — такий легкий контакт, але від нього все всередині підкидалось догори.

У кімнаті стояла тиша, така щільна, що кожен вдих лунав, ніби тріск гілки. Вони просто сиділи, нічого не кажучи, і дозволяючи цій тиші просто бути навколо.

— Сьогодні біля вогню... — почав Артем, але його слова загубилися в повітрі.

Катя подивилась на нього і тихо, майже шепочучи, сказала:

— Я теж це відчула.

Він повернувся до неї так, що її обличчя було зовсім близько — в напівтемряві воно здавалося ще м'якшим і спокійнішим. Катя злегка усміхнулася. Несміливо, але по справжньому.

Артем нахилився ближче. Не поцілувати. Просто торкнувся лобом до її лоба. Легко, майже невідчутно — як молитва без слів.

Ця мить зависла між ними — тиха, дбайлива, без поспіху. Вони сиділи так, ніби світ десь за межами розчинився, і залишились лише двоє людей, які нарешті дозволили собі бути поруч.

Артем злегка віддалився, але його погляд знову зустрівся з її очима — уважними, і трохи розгубленими. Артем ковзнув поглядом по її рисах, тихо вдихнув, наче збирався щось сказати, але замість слів просто нахилився ще ближче.

Поцілунок був неочікуваним, але таким легким, що майже зливався з тишею навколо. М'який, обережний, майже невагомий. Не вимагав нічого, не обіцяв, просто був — як тепла нота, що випадково впала між рядками їхніх думок.

Катя не відсторонилась. Її очі повільно заплющились, і губи трохи усміхнулись у тому поцілунку. Вона відповіла, так само тихо і ніжно.

Коли вони відсторонилися, обоє ще мить сиділи мовчки — не дивлячись одне на одного, але відчуваючи, як щось невидиме м’яко стало на своє місце.

— Добраніч, Катю, — прошепотів Артем, його голос був трохи нижчий і тепліший.

— Добраніч, Артеме, — сказала вона, ховаючись у плед, але з тією ж легкою усмішкою на губах.

Він повільно підвівся і тихо вийшов. Двері за Артемом м’яко скрипнули, а Катя залишилася лежати, притиснувши руку до себе, досі відчуваючи на губах тепло від його поцілунку. Расслабившись дівчина повільно поринула у спокійний сон.