Я навіть можу прийняти твою смерть. Кінець? - Частина друга

 Весь цей час.

Він навіть не моргнув. Очі неначе оскляніли.

Дівчисько клацнула пальцями.

  - Містер задумливість, куда Ви, запропастилтся?

 Зіниці розширилися. Він схилився і поглянув униз на перший поверх.

  - Знаєш, я не помічав, скільки ти всього зробила. .

  - Да, що ти... тобто Ви.

  - Знаєш, нещодавно я говорив про те, як мій будинок зачиняється, але завжди необхідно думати про цінності. Розуміючи це місто, я прийшов до висновку, що все це стадо, ця купа існує тільки для того, щоб поставити собі на плечі когось не просто видатного, а великого.

 На його обличчі з'явилася раптово злісна підступність. Воно розквітло раптово, очі налилися кровью. Дівчинка витріщилась на бізнесмена.

  - Що?

  - Мені потрібно зателефонувати.

 Бізнесмен кинувся на третій поверх садиби. (Вдих)

 Такий потрібний та несподіваний вдих. 

А бізнесмен все бурмотів й підвищував голос. Чоловік продовжував говорити.

 Навколо все змінилося :

  - Він ще пораздумує над цим! Герой!!

 ... В реальності все було по іншому. Рука досягла низу й "пофарбувалася" у червоний. Лікар ухопився за бок зверху потяга, щупальце Отто Октавіуса потягнулося до неї.

 Отто привернув її увагу, повернув у реальність, так сказати :

  - Ти виглядаєш все гірше. Певно павук тобі навіть виспатися не дає, за вашими-то експериментами теоретики й хіміїї ?

Дівчисько огризнулася :

  - Ти гадаєшь, я вибачутобі ці слова, Октавіус?

 У його рухах почала прявлятися невідома (раніш) сила.

Ненависть. Покрик.

  - Якщо я не можу кинути тебе під потяг, це не означає ! Що я...

 З іншої сторони від них, якась фігура кубарем впала на Павука. Уся решта віконних рам й стекол луснула Пітер відкинув від себе тварюку, вона скотилася униз. Октавіус особливо не звертав увагу на гостей. Чоловік повернув її голову до себе й повторив :

  - А як же ж ти собі уявляеш подальші катастрофи й усі ці спасіння світу? Ти ж бо краща...

 Бак задрижав.. На вершині кришечка зламалася, двоє щупалець Октавіуса зуміли її уберегти, дівчина зафіксувала положення та перебралася до наступного вікна. Нізвідки, наче з паралельного всесвіту, з'явилася ця жінка, мітила вона цілеспрямовано у Павука, але відьма не знала, що перші удари завжди приймае саме Вона.

  - Чорт, Т/І.

 Сила стусана була вельми відчутною. Затхлість. Яра злість.

 Мабуть Багряна відьма хотіла знищити одразу двох, й лікаря й Павука.

Мабуть їй дуже кортіло.

 Загорілися шнурки.

 Не припиняя, шипіти :

  - Все не так, погано - дівчинка висмикнула руку із вікна та спрямувала її на Ванду.

  - Отак, це тебе уповільнить.

Її захист продовжував прикривати лікаря. Поки Ванда зникла десь угорі, дівчина відчула деяку скутість, їй відповіли. 

 При падінні тіло дівчини прискорилось. Мозолиста невміла рука спіймала її за шию.

Цілком щиро він прохріпів :

  - Краща погана дівчинка, котра не схотіла мене кинути.

 Октавіус замовчав і перемістив її на дах потяга.

 Наче й не було цього рішення зізнання.

 Дівчина все ще трималася за щупальце, вона не змогла нічого зробити, темний образ та сама фігура з чорним волоссям.

  Вона схопила вампіра за патли й просипіла :

  - Вважаєш, я не виявлю характер!? Тобі це насправді потрібно? 

 Жінка знижувалася...

Нізвідки, зовсім нізвідки з'явилася вона, а потім його очі поглинув ...Морок... 

 Руки вампіра міцно обхопили тіло. Й вже не відпутили ?