Якщо доля, то зведе

Колишня

Прокинувшись, я помітила пару карих оченят направлених на мене. 

- Доброго ранку, крихітко.- поцілувавши мене у скроню, промовив сонно Давид. 

- Доброго ранку, коханий. - посміхаючись відповіла я, підсуваючись ближче до хлопця. А той у відповідь загорнув мене у свої теплі обійми.

- Оу, значіть коханий? - веселим голосом запитав Даві. 

- Ну якщо ти так сильно заперечуєш, то можу називати тебе Давид Олександрович. 

- Ліно Олексіївна, чому ви така жостока? - с посмішкою запитав мій коханий. 

Ще хвилин двадцять ми провели у ліжку сміючись. Розмовляли про майбутнє та плани. 

Давид через якийсь час пішов у душ, а я тим часом вирішила піти на кухнб приготувати каву та якийсь мінімальний. Як виявилось двері у кімнаті були зачинені з середини, я так підохрюю для того щоб нам ніхто не зміг завадити насолоджуватися один одним. Відчинивши двері я побігла до сходів, по яким вчора мене ніг Даві. 

Я напевно хвилини три шукала кухню чи стлову, та нарешті мої пошуки далі свої плоди. На вході в кухню мене зустріла якась молода чорнява дівчина. Її очі були настільки чорні, що аж зіниць не було видно. Чорне, довге волосся було зв'язане у тугий хвіст. Червона помада підкреслювала її витончені риси обличчя, а діловий костюм та підбори придавали більшої стриманості та витонченості. Та дівчина явно була не рада мене бачити, її очі промалювали мені диру у грудях. 

- Ти нова маріонетка Давида? - без емоційно сказала вона. Та нарешті підняла погляд на мене. Зараз я дуже сильно відрізнялась зовньо. Моє русяве волосся було напоспіх закручене у гульку на маківці. Та тільки зараз я зрозуміла, що на мені не має ні каплі тонального крему чи консилеру. - О так ти щей німа? Страшна, німа та наївна як кошеня. - на обличчі дівчини не було жодної емоції окрім огиди. 

- Ну знаєш не така я й погана якщо Даві зробив мені пропозицію. - мпені набридло що усі люди ставлять до мене як до штанка лайна. - А ти напевно якась дівчинка на побігеньках у Марини? 

- У Марини Анатолієвни. - виправила мене дівчина. - І до того ж я не дівчинка на побігенньках, я прийшла до твого нареченого. - наголосила на останьому слові вона. 

- Давид зараз зайнятий. І якби йому була так важлива ваша зустріч, по-перше я про це знала, а по-друге він вже був би готовий за пів години до твого дорогоціного прибуття. - крижаним голом промовила я. 

- Ти взагалі хто така щоб зі мною так розмовляти? -  у відповідь дівчина почала верищати як навіженна. 

- Моя невістка. - від неочікуваності ця істеричка ледь не впала на своїх височених підборах. Насправді вона була нижча за мене, але її п'ятнадцяти сантиметрові шпильки робили її ріст десь 175. 

Обернувши я помітила Марину, яка стояла у темно синньому костюмі, який їй дуже підходив до її очей. 

- Марина Анатоліївна, доброго ранку. Ця навіжена прислуга почала хамити мені. - почала тараторити дівчина іменні якої я не знала до сих пір. 

- Асю, я тут стою вже хвилини дві. Я йшла прямо за Ліною та я чула все що ти говорила про неї та мого сина. - Ася почала закіпати. 

- Але ж мій тато. - не встигла вона договорити як її перебила Марина. 

- Твій татусь такий як і ти, лицемірний ідіот, який думає що всі його бажання будуть виконувати по одному його приказу. Але я не його маріонетка, яка буде бігати за ним та кланятися йому в ноги.

- Я тобі говорив більше не  з'являтися у цьому будинку та у моєму життя. - крижаний голос мого коханого пролунав за рогом кухні. Вийшовши із-за стіни, хлопець підійшов до мене обійняв мене за талію та поклав голову мені на маківку, від чого його ріст зменшився десь до 180см. Він був одягнений у сірі спортивні шорти та його улюблені сірі кросівки. 

- Давидику, я так сумувала. Чому ти такий роздратований? Не радий бачити своє перше кохання у себе у домі? - голос Асі змінився просто моментально як тільки вона побачила Даві. Від холодної, відстороненої дівчини не залишилось нічого. Вона була готова впасти у ноги хлопця по одному його слову. 

- Що вона тобі говорила? - обернувши мене обличчям до себе, Давид нахиливсчя до мене та прошепотів мені на вушко. 

- Давай не тут та не зараз? Саме головне що ти поруч. - вкусивши його за вухо, відповіла я. 

- Добре як скажеш, крихітко. - промовив вже чуть голосніше Даві. 

Я ж назад обернулась до нього спиною та притулилась до його грудей. А у відповідь його руки знову намертво зімкнулись на моїй талії. Так я відчувала себе маленькою дівчинкою поряд з ним. Він був у два-три рази більший за мене. 

- Ти що не пам'ятаєш як нам було добре разом? Нашу гарячу ніч на даху будинку у Лондоні? - Ася це все говорила для тгго щоб зачепити мене та Давида. Але виходило в неї дуже покано.

- За акторську гру два. - зннасмішкою відповіла я, замість Даві. 

У відповідь на мої слова Марина та мій наречеий почали сміятися, ввід чого я сама аж посміхнулась. А ось Асі не дуже сподобався мій жарт, критику у свій адрес вона е хотіла чути. 

- Ась, а що ти хотіла від мене? Ти думала, що ти просто так приїдеш у мій будинок без запрошення і я стану тобі кланятися у ноги? - запитав Даві. 

- ТИ ПОДИВИСЬ НА МЕНЕ ТА НА НЕЇ! - від її визгу у мене ледь з вух кров пішла. 

- Не забувай що ти все ще у будинку. Спокійнііше. - сказала Марина, яка вже за цей час підійшла ближче до нас з Давидом. Та спостерігала за ситуацією. 

- Вона страшна, ти подивися. Тут ні один хірург це не виправить. Фігури не має, ноги як у бегемота, про стиль взагалі нічого не буду говорити. Дівчинко, ти взагалі косметику бачила у своєму житті чи можливо тобі подарувати купон? Я можу попросити у тата щоб він вікрив фонд для людей яким потрібна пластична операція. - закінчивши свій монолог Ася переможено посміхнулась. 

- Тут навіть психіатр не допоможе. - з жалем відповіла Марина, дивлячись на неї. 

- Геть. - сказав Давид. 

- Ну, пупсику, ти чого? - замурчала Ася, підходячи до хлопця. Від чого я ще сильніше притулилась до Даві. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше