Прокинувшись, я помітила пару карих оченят направлених на мене.
- Доброго ранку, крихітко.- поцілувавши мене у скроню, промовив сонно Давид.
- Доброго ранку, коханий. - посміхаючись відповіла я, підсуваючись ближче до хлопця. А той у відповідь загорнув мене у свої теплі обійми.
- Оу, значіть коханий? - веселим голосом запитав Даві.
- Ну якщо ти так сильно заперечуєш, то можу називати тебе Давид Олександрович.
- Ліно Олексіївна, чому ви така жостока? - с посмішкою запитав мій коханий.
Ще хвилин двадцять ми провели у ліжку сміючись. Розмовляли про майбутнє та плани.
Давид через якийсь час пішов у душ, а я тим часом вирішила піти на кухнб приготувати каву та якийсь мінімальний. Як виявилось двері у кімнаті були зачинені з середини, я так підохрюю для того щоб нам ніхто не зміг завадити насолоджуватися один одним. Відчинивши двері я побігла до сходів, по яким вчора мене ніг Даві.
Я напевно хвилини три шукала кухню чи стлову, та нарешті мої пошуки далі свої плоди. На вході в кухню мене зустріла якась молода чорнява дівчина. Її очі були настільки чорні, що аж зіниць не було видно. Чорне, довге волосся було зв'язане у тугий хвіст. Червона помада підкреслювала її витончені риси обличчя, а діловий костюм та підбори придавали більшої стриманості та витонченості. Та дівчина явно була не рада мене бачити, її очі промалювали мені диру у грудях.
- Ти нова маріонетка Давида? - без емоційно сказала вона. Та нарешті підняла погляд на мене. Зараз я дуже сильно відрізнялась зовньо. Моє русяве волосся було напоспіх закручене у гульку на маківці. Та тільки зараз я зрозуміла, що на мені не має ні каплі тонального крему чи консилеру. - О так ти щей німа? Страшна, німа та наївна як кошеня. - на обличчі дівчини не було жодної емоції окрім огиди.
- Ну знаєш не така я й погана якщо Даві зробив мені пропозицію. - мпені набридло що усі люди ставлять до мене як до штанка лайна. - А ти напевно якась дівчинка на побігеньках у Марини?
- У Марини Анатолієвни. - виправила мене дівчина. - І до того ж я не дівчинка на побігенньках, я прийшла до твого нареченого. - наголосила на останьому слові вона.
- Давид зараз зайнятий. І якби йому була так важлива ваша зустріч, по-перше я про це знала, а по-друге він вже був би готовий за пів години до твого дорогоціного прибуття. - крижаним голом промовила я.
- Ти взагалі хто така щоб зі мною так розмовляти? - у відповідь дівчина почала верищати як навіженна.
- Моя невістка. - від неочікуваності ця істеричка ледь не впала на своїх височених підборах. Насправді вона була нижча за мене, але її п'ятнадцяти сантиметрові шпильки робили її ріст десь 175.
Обернувши я помітила Марину, яка стояла у темно синньому костюмі, який їй дуже підходив до її очей.
- Марина Анатоліївна, доброго ранку. Ця навіжена прислуга почала хамити мені. - почала тараторити дівчина іменні якої я не знала до сих пір.
- Асю, я тут стою вже хвилини дві. Я йшла прямо за Ліною та я чула все що ти говорила про неї та мого сина. - Ася почала закіпати.
- Але ж мій тато. - не встигла вона договорити як її перебила Марина.
- Твій татусь такий як і ти, лицемірний ідіот, який думає що всі його бажання будуть виконувати по одному його приказу. Але я не його маріонетка, яка буде бігати за ним та кланятися йому в ноги.
- Я тобі говорив більше не з'являтися у цьому будинку та у моєму життя. - крижаний голос мого коханого пролунав за рогом кухні. Вийшовши із-за стіни, хлопець підійшов до мене обійняв мене за талію та поклав голову мені на маківку, від чого його ріст зменшився десь до 180см. Він був одягнений у сірі спортивні шорти та його улюблені сірі кросівки.
- Давидику, я так сумувала. Чому ти такий роздратований? Не радий бачити своє перше кохання у себе у домі? - голос Асі змінився просто моментально як тільки вона побачила Даві. Від холодної, відстороненої дівчини не залишилось нічого. Вона була готова впасти у ноги хлопця по одному його слову.
- Що вона тобі говорила? - обернувши мене обличчям до себе, Давид нахиливсчя до мене та прошепотів мені на вушко.
- Давай не тут та не зараз? Саме головне що ти поруч. - вкусивши його за вухо, відповіла я.
- Добре як скажеш, крихітко. - промовив вже чуть голосніше Даві.
Я ж назад обернулась до нього спиною та притулилась до його грудей. А у відповідь його руки знову намертво зімкнулись на моїй талії. Так я відчувала себе маленькою дівчинкою поряд з ним. Він був у два-три рази більший за мене.
- Ти що не пам'ятаєш як нам було добре разом? Нашу гарячу ніч на даху будинку у Лондоні? - Ася це все говорила для тгго щоб зачепити мене та Давида. Але виходило в неї дуже покано.
- За акторську гру два. - зннасмішкою відповіла я, замість Даві.
У відповідь на мої слова Марина та мій наречеий почали сміятися, ввід чого я сама аж посміхнулась. А ось Асі не дуже сподобався мій жарт, критику у свій адрес вона е хотіла чути.
- Ась, а що ти хотіла від мене? Ти думала, що ти просто так приїдеш у мій будинок без запрошення і я стану тобі кланятися у ноги? - запитав Даві.
- ТИ ПОДИВИСЬ НА МЕНЕ ТА НА НЕЇ! - від її визгу у мене ледь з вух кров пішла.
- Не забувай що ти все ще у будинку. Спокійнііше. - сказала Марина, яка вже за цей час підійшла ближче до нас з Давидом. Та спостерігала за ситуацією.
- Вона страшна, ти подивися. Тут ні один хірург це не виправить. Фігури не має, ноги як у бегемота, про стиль взагалі нічого не буду говорити. Дівчинко, ти взагалі косметику бачила у своєму житті чи можливо тобі подарувати купон? Я можу попросити у тата щоб він вікрив фонд для людей яким потрібна пластична операція. - закінчивши свій монолог Ася переможено посміхнулась.
- Тут навіть психіатр не допоможе. - з жалем відповіла Марина, дивлячись на неї.
- Геть. - сказав Давид.
- Ну, пупсику, ти чого? - замурчала Ася, підходячи до хлопця. Від чого я ще сильніше притулилась до Даві.
#882 в Любовні романи
#424 в Сучасний любовний роман
#63 в Молодіжна проза
#11 в Підліткова проза
ненависть, кохання з першого погляду, любов героїв ненависть життя разом
Відредаговано: 19.11.2024