Пригоди не закінчуються

Зайшовши у будинок, я зразу відчула запах піонів. Будинок був у світлих відтінках, перший пверх так точно. На вході у вітальню нас зустріла мила жіночка років 50. 

- Доброго вечора, Марина Анатоліївна, Давиде... - жінка првіталась з господарями дому та подивилась на мене. В її погляді була якась огида, антипатія. Та під тяжкими поглядами Даві та Марини вона все ж таки мені посміхнулась. 

- Лідо, це Ліна моя наречена. - від шоку я ледь дар мови не втратила. Давид помітив мій шок та обійняв мене за плечі. 

- Вітаю, Ліно. - натягнуто посміхнулась Ліда та пійшла подалі від вітальні.

- Крихітко, ти у себе в дома. - прошепотів мені на вухо мій хлопець. 

- Мам, ми мабуть підемо вже. Сьогодні був важкий день. - промовивши це Давид повернувся до Марини, та вона тільки кивнула у відповідь та пішла в слід Ліді. 

- Ну то що, мій наречений, ти поясниш що це було? - з цікавістю підняла я погляд на хлопця. 

- А ти хочеш сказати, що ти проти стати моєю дружиною? - задоволено запитав Давид. 

- Ну я подумаю над цим питанням. - грайливо відповіла я. 

Давид підхопив мене на руки, від неочікуваності я б вже впала якби не руки хлопця на моїй талії. Даві пішов до сходів, які вели на другий поверх. Пройшовши по темному коридору хлопець відчинив двері, якоїсь кімнати. Відчинивши двері, у очі зразу кинулась червона підсвідка по усій кімнаті. Хлопець поставив мене на підлогу та з цікавістю почав дивитися. 

- Так і будеш витріщатися? - мої слова удже розсмішили Давида та й я не стримала сміх. 

- А тобі не подобається коли я на тебе дивлюся? - з хитрістю промовив хлопець, підходячи до мене. 

- Хлопець від якого шаленіють усі дівчата, зараз стоїть переді мною та дивиться на мене своїм диким поглядом. - з посмішкою почала шепотіти я. 

- Так, а ще цей хлопець цілком та повністю належить тобі та його пожирає бажання взяти тебе прямо тут і зараз. 

- Тоді що тобі заважає це зробити? 

- Манери, пані, я все ж таки джентльмен. - з кожним подихом очі Давида загорались все більше і більше. 

- Ну так я забула, що мій хлопець вихований, але в той час розпещений. 

- Справді? - хлопець підійшов до мене в притул та поніс до столу. Мої стегна доторкнулись до холодного дерева. - А що буває з поганими дівчатками? - з посмішкою промовив Даві. 

- Не знаю що буває з поганими дівчатками, дуже хотіла б дізнатися. Але спочатку мені потрібно в душ. - я спринула зі столу та посміхаючись направила до ванної кімнати. 

- Ти хоча б футболку мою візьми. - сказав мені хлопець у спину. Я підійшла до шафи та відчинивши, я помітила не лише чоловічий одяг. На вішаках рівнесенько висіли жіночі сукні, костюми та футболки. 

- О так ти мені не розповів, що ти одружений та твоя дружина зараз за межами міста? - з насмішкою промовила я,  обераючись до хлопця обличчям, який стояв за моєю спиною. 

- Так а ще я дуже небезпечний мафіозі. - лукаво сказав Давид. - Ренато привіз тобі речі до нашого приїзду. 

- Ренато це той самий стиліст? 

- Так. 

- Я дуже йому вдячна та все ж таки я візьму твою сорочку.  - поцілувавши у щоку хлопця, я побігла у душ. 

Ванна кімната була також у темних кольорах, як і кімната у якій я була хвилину тому. Запах чоловічих парфумів був скрізь. Гаряча вода приємно попікала шкіру. На поличці стояв гель для душу, у якого був приємний запах кориці та хвої. 

Вийшовши з душу я зайшла у кімнату де мирно спав Давид, зараз він був схожий на великого плюшевого ведмедика. Я вирішила його не будити та просто лягти поряд. Як тільки моя голова торкнулась подушки я зразу провалилась у сон. 

Уві сні я почула я Давид пішов у ванну та прийшовши загорнув мене у свої крепкі обійми.