Знайомство

- Привіт, Лінуська. - Дана мене з народження називала так. Окрім неї не можна було нікому так мене називати. Сестра ледве мене не задушила. 

- Дано ти зараз мене задушиш. - після моїх слів сестра відпустила мене та перевела погляд на Давида. 

- Давид. Це тобі.  - хлопець представився Дані та протягнув букет ромашок їй. 

- О дякую, це мої одні з улюблених квітів. Дана, так це ти той самий хлопець, який так сильно запаморочив голову моїй сестрі? - зі сарказмом промовила дівчина. 

- Ну напевно. - з посмішкою перевів погляд на мене Давид після цих слів. 

- Годі вже наді мною знущатися, ходімо я вже хочу побачити моє маленьке щастя. - сказала я та ми пішли до вітальні. Мама ходила та прикрашала стіл свічками, а Стефані гралась ляльками. 

- Лінаа. - дівчинка помітила нас та кинулась до мене в обійми. Я присіла та обійняла племінницю. 

- Привіт, сонечно. Ти так вже виросла, стала такою красунею прям як мама. - я хотіла взяти Стефу на руки та розуміла, що не втимаю її. Рука все ще трохи нила. Дівчинка відпустила мене та звернула увагу на Давида, який стояв та спілкувавсяз мамою. А мама в той час набирала воду у вази для квітів. 

- Ліно, а що це за дядько? - я не втрималась та почала сміятися. Давид напевно почув що сказала Стефані та посміхнувся. 

- А це... - я навіть не знала як його назвати, ми не були офіційною парою. Але це було точно більше ніж просто спілкування, дружба. Давид підійшов до нас та присів до племінниці. 

- Привіт, я хлопець твоєї тітоньки. - лагідно промовив Давид. Я була звичайно у шоці від того, що хлопець назвав себе моїм хлопцем та я не заперечувала. 

- А як тебе звати? - з цікавістю запитала у нього Стеф. 

- Давид. - в цей момент, серйозний та завжди напружений хлопець перетворився на милого котика. Було дуже приємно дивитися як вони спілкуються. Я пішла привітатися з мамою та трохи з нею поговрити. А Давид та Стеф перейшли на диван та про що розмовляли. 

- Привіт, матусю. - ми обійнялись. Після чого я почала допомагати їй нарізати сир. - Як ти? 

- Все добре, доню. Після нашого повернення в Україїну мені стало краще. В Америці я постійно хвилювалась як ти тут сама. Та я бачу ти часу не гаяла. - з посмішкою сказала мама. 

- Так Давид дуже хороший. 

- Так він мені сподобався, а як же ж твій Кирил? -  з нерозумінням запитала вона. 

- Ми вже не разом та це на краще. - я відсунула волосся, під яким ховався синець. 

- Боже, доню, це хто так? 

- Кирил та зараз все добре. Я рада що зустріла Давида. Давай я тобі потім все розповім. А поки ходімо за стіл.

Ми дуже добре посиділи. Стефані дуже сподобався Давид, вона не відходила від нього весь вечір. Мама все таки розпитала мене про синець, залишений Кирилом. Мені було трохи важко про це розповідати, тому Давид розповів все сам. Дана була рада, що ми зібралися усі разом. Тільки не вистачало Джоша, це чоловік Дани та батько Стефані. Після арешту батька сестра переїхала до Америки та нещо давно мама поїхала до них у гості. Вечір підходив до восьмої та був час їхати додому. 

- Ми вже напевно поїдемо. - сказала я, допиваючи вино. 

- Доню, Давиде, та залишайтесь ми так давно не бачились. Аж перед моїм від'їздом два місяці тому. - почала тараторити мама. 

- Справді, Ліно, залишайтесь у нас все одно є вільні кімнати. - підтримала Дана. 

- Ліно, не їдьте. Я ще Давиду не показала свою кімнату. - жалібно сказала Стефа. 

- Даві, а ти що скажеш? - запитала я у хлопця. 

- Та як хочеш, сонечко. Я не проти залишитися, до того ж я випив, а їхати на таксі не дуже хочеться. - справді я теж не хотіла їхати в таксі. 

- Ну добре, тоді залишаємося. Стефа, а ти зможеш показати Давиду кімнату. 

- Урааа - радісно закричала дівчинка. Від чого ми усі посміхнулися. 

Ми почали прибирати зі столу. 

За десять хвилин стіл був пустий ніби і нікого не було. Дана показала нам кімнату, я знайшла у своїх речах піжаму та пішла у душ. Я почекала поки Стефані засне, не хотілось щоб вона випадково побачила моє обличчя без косметики. Змивши макіяж, я нанесла крем на синці та рани, яикй дав Максим Романович. 

Я сдохила в душ переодяглась у піжаму. Без сукні було так добре, через її довжину мені було трохи не комфортно. Повернувшись у кімнату, я лягла у ліжко до Давида, який сидів у телефоні. За цілий день я втомилась, єдине що хотілось це просто заснути та проспати цілий день. 

- Котик, може вже потрібно відпочити? - запитала з турботою я. 

- Так закраз, крихітко, потрібно відправити налоги Олегові. - відповів хлопець та почав щось швидко друкувати. 

Через п'ять хвилин Давид вимкнув телефон.  

- Ти такий втомлений. - зазначила я, пребираючи кучері хлопця. 

- Та голова щось почала боліти. Стефані дуже активна за нею не встигаєш. 

- О це точно. Зараз в мене є знеболювальне у сумці. - я протягла таблетки та воду Даві. 

- Дякую, крихітко. 

- Ти сьогодні сказав, що ти мій хлопець. 

- Так. 

- А може я проти бути твоєю дівчиною. - мені хотілось подражнити Давида. 

- Справді? - у його голосі відчувався сарказм. - Ліно, чи готова ти стати офіційно моєю дівчиною? 

- Нууу. - почала тягнути я час, а в очах Давида пробіг страх. Він перевернувся на живіт та ліг так щоб наші обличчя були за десять сантиметрів одне від одного. 

- Ну? - було видно як він напружився, а ледве стримувала себе щоб не засміятися. 

- Звичайно так, а ти думав про якусь іншу відповідь? - почала сміятися я. 

- О ну все, дівчинко моя, тепер ти від мене не відкрутишся. - хлопець почав лоскотати мене від чого я почала ще більше сміятися. В одну мить я опинилась між ліжком та Давидом. Він тримав мої рури у мене над головою та нависав наді мною. - Добігалась, мишка. - хлопець почав цілувати мене. Мої руки звільнились від полону Давида. Та опинились у нього на шиї. Хлопець сів та я була у нього на колінах. Я штовхнула його на ліжко та сіла зверху.