Знову біль

Ми прийшли у кафе та зайняли столик біля вікна. Підойшовши до нас офіціантка прийняла у нас замовлення та пішла на кухню. 
Не очіковано для нас двох у Даві задзвонив телефон. 
- Так, що сталося? Добре я зараз буду. 
- Квіточко, мені потрібно їхати, у мами на виникли проблеми, і їй потрібно допомогти замінити її в офісі. Можеш звичайно поїхати зі мною. Обирати тобі. - я не хотіла залишати Давида та бути одною, але я не дуже люблю офіси та всю цю атмосферу, та й не хотілось заважати Даві. 

- Ні, я залишусь тут не хочу тебе відволікати та заважати. - по хлопцеві було видно, що він не хоче залишати мене одну. 

- Добре, тільки як я тобі знадоблюся, дзвони. З Кирилом розберемося завтра, я не думаю що сьогодні він буде тебе чіпати. - насправді мені було справді страшно залишатися без Даві,ще й в одному приміщені з Кирилом. 

- Не хвилюйся зі мною все буде добре, я буду з Ритою та Максимом. 

- Добре, але будь на зв'язку. - після цих слів хлопець поцілував мене у скроню та вийшов з кафе. Я не очікувала такого, але проти не була. В цей ж момент підійшла офіціантка, тке враження було що вона стояла за стіною та слушала нашу розмову. 

- Ось ваше замовлення, вибачте за запитання, але де пропав ваш хлопець? - з цікавістю запитала офіціантка, коли вона приймала у нас замовлення я помічала її посляди на Даві та йому було на неї байдуже. 

- У нього з'явилися справи. А що? - мені було цікаво, до чого ці запитання. 

- Ще раз вибачте. - офіціантка вже розвернулась та хотіла йти, але зупинилась та обернулась до мене обличчям. - А він вас справді вас кохає. Погляд у нього закоханий. Я вам бажаю щастя. - не  очіковано для мене ця офіціантка посміхнулась мені. 

- Дякую вам. - я  була справді вдячна за ці слова, вони були мені потрібні. Дивно, але Даві мені подобався сильно. За мене ще так ніхто не хвилювався окрім мами. Після цих слів дічина пішла. 

Поївши до мене знову ж таки прийшла ця офіціантка, залишивши їй великі чайові, я вийшла з закладу. 
Мені потрібно було бігти, бо ще залишилося десять хвилин. А йти треба на третій поверх. 

День пройшов добре, між парами ми спілкувалися з Давидом. Кирил про себе не нагадував, Рита з Максимом пішли на побачення після другої пари, тому я сиділа одна. Прийшов час йти додому, перед цим мені написав Даві що приїде за мною, тому я чекала його на парковці. Поки чекала паралельно переписувалась з одногрупнецею, вона захворила та не прийшла. Неочіковано до мого плеча хтось торкнувся, обернувшись я помітила його. Це був Кирил. В мене аж затрусилось усе в середині. Мені було дійсно страшно. 

- Ну що твого лицаря не має поряд, що будешь робити? Немає його, поїхав, тепер моя черга з тобою розважатися. Чи ти думала все так просто буде? Просто кинула мене і все, ні моя люба так не буде. Ти або моя, або нічія. - Кирил затиснув мене між деревом та собою. Мені було страшно не на жарт. 

- Що тобі потрібно від мене, Динесенко? - на диво сказала це твердо. 

- Ну, Ліночко, ти ж не тупенька. За три роки наших відносин ти так і не наважувалась перемпати зі мною. А з цим Ярмолюком у перший же день в ліжку стонала? 

- А що, навіть якщо так це не твоє діло. Може я справді з ним переспала, а знаєш він у ліжку просто вогонь. Впевнена ти навіть і десятої частини не зміг, що Даві робив. Порівняно з тобою віін справді хвилюється про мене. За всі відносини ти тільки ревнував мене до кожного стовпа. Коли ти останній раз дарував квіти? Ти хоча б трохи мене кохав? Чи у тебе просто була ціль переспати зі мною? - я бачила як Кирил закипав, але мені було байдуже, що він відчуває а що буде далі. 

- Ні, суко, це був просто спір. Тоді на вечірці коли ми поцілувалися,  я поспорив з хлопцями, що закохаю тебе у себе, а потім трахнувши, кину. - він це говорив з таким задоволенням. 

- Так, любчику, але зараз з нас двох кидають тебе. Тільки не плач сильно своїм хлопчикам. Ти просто мразота. - після цих слів я плюнула йому в обличчя. 

- Ну ти про це пожалкуєш. - тільки як він це промовив, я полетіла на траву. Перший удар був по обличчю кулаком, далі він мене бив у живіт, скину, куди тільки бачив. Очі в нього ніби почорніли. Я вже не відчувала болю, ще два удари і я просто втрачу свідомість. Як тут в одну секунду все закінчилося, я тільки помітила фігуру, яка збиває Динесенко з мене. На цьому момені я втратила свідомість.