Розділ 3

- Доброго ранку, милочко. Ти новая пасія мого сина? - пролунав грубий голос. Від якого я аж здригнулась. 

- Що тобі потрібно? І я б тобі не радив так розмовляти з Ліною. - від неочікованості я ледве не впала, за моєю спиною стояв Давид з голим торсом. Як я пам'ятаю уночі він був у сорочці. 

- А то що? Поб'єш свого ж батька? Знаєш синку не вперше. - чоловік явно маніпулював сином. Після чих слів Джейк як струна насторожено сидів біля моїх ніг. 

- Я ще раз запитую якого чорта ти тут забув? - Давид не міг стримувати гніву. Та на диво я не була наляканою його агресією. Я йому довіряла, так за день це безглуздо. Але ж все таки. - Рината тебе не витримала та вигнала з дому? Як я її розуміію, тільки я б зробив це набагато раніше. - ці слова однозначно не сподобались його батьку. 

- А тебе твоя дурнувата мати не навчила як пострібно розмовляти з батьком? 

- Знаєш татьку, а навчила. - після цих слів чоловік опинився на землі від удару сина. 

- Сволота.-заричав той. 

- І тобі гарного дня. - з цими словами Давид закрив з гуркітом двері. - Вибач за це. 

- Я все розмію, Давиде, в мене не кращий батько. До речі доброго ранку. 

- Доброго ранку, квіточко. - усміхнувся мені хлопець. - Як тобі спалось? 

- Знаєш дуже добре. 

- Я сходжу в магазин,  нас нічого не має на сніданок. 

- Кур'єр вже їде. Я сподіваюсь ти любиш тунець . 

- Обожнюю. А ососбливо у тостах. 

- Чудово. Я замовила тости з тунцем. 

- Молодчинка. Тоді я піду вигуляю Джейка перед сніданком. 

-Добре, тільки зайди за кавою будь ласка. Бо я якось забула додати каву у замовлення. - попросила я у Даві. 

- Окей. - весь цей час розмови я не знала куди діти очі. Було помітно що Давид працює над собою.

Хлопець пішов у кімнату одягнутися та зібрати Джейка. А я ж пішла на кухню прибратися після моїх пошуків продуктів на сніданок. Як тільки за Давидом закрились двері пролунав дзвінок. На цей раз це був кур'єр, забравши їжу я накрила на стіл та поки я чекала Даві з Джейком встигла зробити укладку. 

Після нашого сніданку, ми вирушили до університету. Їхати нам потрібно було хвилин двадцять. Тому не помітивши я заснула. 

- Хей, спляча красуня, прокидайся. Ми приїхали. - перед моїм обличчям з'явився Давид. 

- О,я не помітила як заснула. Та й мені не дуже хочеться бачити Кирила після вчорашньої ситуації. 

- Ти мені так і не розповіла в чому була проблема. 

- Кирил дуже ревнивий, колись мені це навіть подобалось ніби пара з американського кіно. Але нещодавно він ніби поїхав глуздом. Учора він казав, щоб я з тобою не спілкувалась. Після слів що між нами з тобою нічого не має він зірвався та вдарив мене. Цього не помітно за маккіяжем, але в мене є слід від руки. 

- Я на його місці гордився, що у мене така прекрасна дівчина. Я вже тобі говорив та я з ним поговорю. А він знає про ситуацію з батьком? 

- Знає, але не повністю. Тільки малу частину. - відповіла я.

- Він тебе не вартий. - сказавши це Даві вийшов з машини. Та за хвилину відкрив мені двері. - Ходімо, ми запізнюємося. - підмигнув він мені. 

Зайшовши у адиторію з Давидом, я помітила Кирила з незадоволиним обличчям. 

- Квітко, я ж сподіваюся що ти не будеш сидіти з ним? - пришепотів мені на вухо хлопець. 

- Звичайно ні, я якщо чесно то сподівалась що ми з тобою сядемо разом. Після вчорашнього дня я побоююсь Кирила. Не хочу навіть його бачити.  

- Добре, ходімо десь назад. - проходячи стіл Кирила неочііковано Дадив обійшов мене та взяв за руку, йшовши стороною мого колишнього. Кирилу це однозначно не сподобалось, це було видно по його виразу обличчя, але нічого не говорив та не робив. Ми сіли за чотири столи від нього. 

Пара пройшла спокійно, я навіть встигла забути про Кирила. Упродовж пари ми спілкувалися та сміялися з Давидом від чого я розслабилась. За цей малий час я дуже звікла до Даві. 

- Квітко, у нас зараз є двадцять хвилин дааавай підемо у кафе? Не знаю як ти, але я не проти поїсти. 

- Так ходімо, я теж не проти. - після цих слів ми вийшли з аудиторії та направились на сусідню вулицю де знаходилось моє улюблене кафе.