Частина ІІІ

Частина Третя

Тим часом на невидимому фронті...

І на видимому теж...

...відбувалися події, про які ще ніхто не знав. Або знав далеко не все.

Тобто, дехто знав, звичайно.

17

Західна Європа билася з ісламізмом на своїй території. Це була міська війна, без фронтів.

Втім, на фронтах Західна Європа теж не воювала з часів Другої Світової. Тому справи у неї йшли не дуже.

Найгірше довелося Іспанії та Франції. А всередині них самих - південним регіонам.

Сéута і Мелілья стали шоком для всіх, в тому числі і для тих, хто ще зовсім недавно захищав бідних нещасних палестинців, збирав підписи у Фейсбуці за припинення вогню в Газі і потворно лаяв Ізраїль.

Тепер ці захисники всіх стражденних частково прибирали свої пости з соцмереж і переживали світоглядну кризу, а частково перевели свій праведний гнів на силові структури своїх країн — за те, що прошляпили і не захистили.

Не захистили їх, бідненьких, добрих і пухнастих, від тих самих страждальців, які тепер різали їх співгромадян приблизно так само, як 7 жовтня в ізраїльській пустелі.

Однак через кілька днів ситуація дещо стабілізувалася. Хоча бардака все одно вистачало.

Тому що влаштувати бардак — один з видатних іспанських талантів.

Уряд перестав на що-небудь впливати, хоча посилено робив вигляд, що впливає, і ще не вся влада перейшла до військових і поліції.

А деякі персонажі з політичного пейзажу спробували виїхати з країни.

Деяким це вдалося.

Не всім.

Сухопутний кордон — тільки з Португалією і Францією, вибір не великий.

У Франції відбувалося приблизно те ж саме, а в Португалії було майже спокійно.

Туди і побігли деякі політичні діячі та інші заможні люди.

Там в них плювали і обзивали різними образливими словами. І наполегливо прикидалися, що не розуміють іспанською. Хоча в Португалії практично всі якщо не говорять, то розуміють. І навіть існує таке явище, як portuñol, щось на зразок суржику.

Тому що наприкінці 60-х — на початку 70-х, коли в будинках стали з'являтися телевізори, а свій кінематограф у Португалії був не так щоб прямо ой як розвинений, то іспанські фільми не дублювали і не перекладали, і навіть субтитри не завжди ставили. А лексична відмінність — всього 11%.

А в прикордонних регіонах взагалі люди завжди розуміли один одного без проблем, це скрізь так.

Армія Португалії... Ой, ну яка є... Героїчно висунулася до кордону.

Прикордонний контроль і обмеження пересування між Португалією та Іспанією — та чи було таке хоч коли-небудь?!

А там по горах взагалі нічого перекрити неможливо, а селяни з обох боків знають всі оленячі стежки, немов лінії руки, і контролювати пересування людей, худоби і фермерських позашляховиків і тим більше тракторів в таких умовах практично неможливо.

Деякі спробували сховатись на відносно безпечній півночі країни, у так званій Зеленій Іспанії.

Але ж Зелена Іспанія – це в масі своїй прості чесні трудівники, аристократія і багатії там не тусуються. Клімат дощовий, і море холодне.

Там у політичних діячів та заможних людей теж плювали, і навіть намагалися побити. Не так, щоб узагалі все було там у повному ажурі, але Північ зуміла відстояти себе. Не лише Зелена Іспанія, але вся так звана Північна Третина.

По соцмережах широко розійшлася легенда, як ще до ВСЬОГО ЦЬОГО в одному сільському муніципалітеті стався скандал дуже місцевого масштабу, але слух пронісся, і інші муніципалітети заразилися духом протесту.

Якщо вірити цій легенді, справа була така.

Місцеві пропалестинські активісти раптом народили ідею створити там у спорожнілих селах благодійні поселення для палестинських біженців із Гази.

Активісти обіцяли їм відремонтувати дахи та вікна за громадські кошти.

Поки місцеві мери мямлили щось політкоректне та невиразне, місцева громадськість зібралася на свій сільський сход і заявила, що у них тут коштів і так не густо, і це по-перше.

А по-друге, у багатьох з цих начебто кинутих будинків з дахами, що провалилися, взагалі-то власники є.

Що ж це тут готується – операція okupas? Вони тут з цими окупасами вже сьорбнули лайна, досить. Де ці окупаси, там тут же – бруд, наркотики, заворушення, і ніякого розвитку сільської місцевості. Ідіть усі геть, поки ми за вила не взялися.

Голос народу був доведений до відома мерії: Не дай боже ви, меріє, дасте добро, так поженемо вас вилами разом із цими біженцями.

Але активісти все одно привезли групу цих біженців подивитися на їхнє нове місце проживання.

Бідолашні бездомні біженці подивилися на ці будинки і скуксились. Сказали, що ці умови не придатні для життя.

Адже спорожніле село, то ж панорама, загалом, треба визнати, сумна.