II-14

14

Москва звинуватила Тихоокеанський ВМ флот у турецькій катастрофі. І послала туди столичних силовиків, щоб ті повчили б місцевих силовиків, як треба працювати, і вжили заходів для приведення ТОФа до тями.

Місцеві силовики, можливо, і зробили б щось своїми силами, але візит москвичів дуже їх роздратував. І вони повели гостей до власне кораблів, тому що, за попередньою інформацією, там на берег ніхто не сходив днів так уже кілька. Нехай ці столичні задираки розкажуть, які ж заходи вони, а хоч і хто завгодно, здатні вжити для досягнення подібної мети.

Тому що перспективи флотської гостинності місцеві силовики вже приблизно собі уявляли.

А пізніше навіть поширилася стійка чутка, що місцеві чекісти самі злили флоту швидке прибуття москвичів, саме щоб ті встигли обвіхуватися (вжити заходів безпеки).

Тому що, коли московські чекісти прибули до кораблів, виявилося, що парадні трапи прибрані, а висять тільки штормтрапи. І гойдаються під океанським вітерцем.

Московські чекісти взялися командувати і зажадали спустити парадний трап.

Відразу ж нагорі по палубах забігали матросики. По гучній трансляції почулися невиразні, але загрозливо звучні команди, щось заскреготіло, загриміло, забряжчало, знизу не видно, що саме. Чи то вони там парадний трап готують, чи то ланцюги перекладають, чи то носовий плутонг розгортають.

На всі заклики і вимоги відповідав їм зверху вахтовий мічман, безвусий нахабний писок, сопляк, що товариш командир в машині, перевіряє щось там, а старший офіцер ще щось, а в чому справа?..

А пустити на борт без дозволу командира він нікого не може.

Щось десь загуділо, вахтовий сказав, що це щось там продувають.

І заради бога, не треба намагатися брати їх на абордаж, в Статуті з цього приводу все чітко прописано.

Натягнулися якірні ланцюги, заскрипіли швартові, тремтіння пробігло по борту, по щоглах і реях поповзли вгору сигнальні прапори.

Читати ці сигнали московські чекісти не вміли.

А місцеві вміли, але сказали, що це там прапорці начепили в довільному порядку. Матросик, схоже, зовсім зелений, салага, все переплутав, чиста абракадабра без сенсу.

Тому що насправді там були такі висловлювання і обіцянки...

У пам'яті всіх присутніх на причалі відразу виникли кадри з фільму «Броненосець Потьомкін» – і особливо те, чим та історія закінчилася.

Навіть і сім'ї не взяти в заручники, встигли вивезти...

Послухавши звуки військово-морського заліза, нехай і старого, московські чекісти поматерилися і поїхали в контору писати звіт, він же скарга, що на флоті бунт.

Що їх навіть на борт не пустили, і що тут можна вдіяти, вони сказати не можуть.

Хіба що інший флот посилати.

ТОФ оголосив у себе бойову готовність, залишивши прапори і гюйси цілодобово піднятими на флагштоках. На базах оголосили аврал і полундру.

Морське місто Владивосток зрозумів цей сигнал так само швидко, як і Санкт-Петербург. Настрої в місті були різні, про пропорції поки ніхто не знав. Звучало в основному дві тези: Ой що зараз буде!.. і підзабута крамола А що нам москва?

Пітер відбивається, а ми що, гірші?

Командування флоту порекомендувало жителям міста Владивостока та інших населених пунктів по можливості виїхати в села, а ще краще – взагалі в тайгу, поки все не владнається.

Тому що москва надсилає бурятський ОМОН, а все, що Україна розповідала про Бучу – все правда.

Що їм на кораблях – що? Нічого. І ОМОН вони розпорошать на раз, але, швидше за все, на жаль, разом з містом.

Населення не те щоб не повірило, але з трудом розуміло, про що йдеться.

Ця Україна, якась там Буча, де воно взагалі, за якими горами, за якими лісами, на якій взагалі планеті. Хрін знає, чи є воно насправді, чи тільки в телевізорі.

Але мисливські рушниці, у кого були, про всяк випадок змастили і зарядили.

Прибув ОМОН. Бурятський чи якийсь інший – не суттєво.

Силовики відправили його штурмувати берегові бази флоту, тому що сам флот стояв уже на далекому рейді, ледь видно в бінокль, не підібратися.

Морячки, що залишалися на берегових базах, зачинилися всередині, обізвали ОМОН чобітьми, порекомендували йому припинити бакланити і загубитися звідси, щоб уникнути страшного знущання, а то братики на кораблях вже БЧ-2 розгортають, всі вимпели в’ються і ланцюги гримлять, а останнього параду не буде, бо остання у попа дружина.

ОМОН був з якогось сухопутного регіону і не вловив усіх тонкощів військово-морського діалекту. Але загальний зміст посилу вловив.

Прибулий ОМОН і місцева поліція пішли було до наземних військ: є у вас чим йо*нути по цих потьомкіних?

Наземні війська зачинилися на своїх базах і по радіо сказали, що йдіть ви звідси, поки ці потьомкіни першими не йо*нули по нас по всіх. Це ж навіть не сухопутна артилерія.

Ми теж – далекосхідники, сказали наземні війська.

Москва наказала авіації ВПС Далекосхідного військового округу летіти бомбити кораблі ТОФа.