1.3

3

Однак вже після закінчення першої доби в зведеннях з нового фронту прозвучало, що бліцкригу у росіян знову не вийшло, і кров'ю вони не просто вмиються, вони в ній потонуть.

Західна Європа набрала повітря, щоб видихнути з полегшенням.

Через три дні почали надходити подробиці.

Російські бронетанкові та піхотні колони пішли через кордон. Глибинне російське населення махало їм услід хусточками і клеїло всюди, де могло, наклейки з зетками.

Балтійські ЗМІ показували ці кадри з російського телевізора, а також написи «На Берлін! (Париж, Варшаву, Лондон, Лісабон)», не шкодуючи екранного часу: дивіться-дивіться, як мирні російські люди страждають від війни.

При цьому ніхто в росії, здавалося, не помічав, що колони заходять туди, як у якийсь просторово-часовий портал.

Тому що йти-то колони йшли, але назад не поверталися. Ні в якому стані.

Офіційна російська пропаганда билася в екстазі і кричала, що росія вже входить до Польщі і ось-ось висадиться на набережній у Стокгольмі. Що їхні героїчні визвольні колони розрізають НАТО, як ніж масло, йдуть по прямій на Варшаву і Берлін, тому і ніхто не повертається. Навіть поранені. Тому що втрат немає.

І що китайська зброя – дуже хороша, першосортна, суперсучасна. Аналогів немає.

Китайська зброя, в цілому, стріляла, летіла і вибухала.

Однак деякий його відсоток стріляв через раз і летів не туди, куди його посилали, або навіть зовсім не летів, а вибухав прямо на місці. А деякий відсоток летів, але падав, не долетівши до місця призначення. А падав цей деякий відсоток іноді не на своїй, а іноді і на своїй території, і там іноді не вибухав, а іноді й вибухав.

Прикордонні – читай: прифронтові – райони з російського боку заволали: нас бомбить НАТО!

Російський телевізор з новою силою заволав, що треба бомбити Гельсінкі, Стокгольм і Лондон.

Прифронтові російські райони благали про евакуацію, але цього по телевізору не показували.

Зате ці їхні благання перехопили і показали ЗМІ Балтії.

У Росії обурилися і заявили, що це фейки і монтаж.

Прифронтові райони Латвії та Естонії почали набувати рис донбаських прифронтових краєвидів.

–Та ну, на х*й, скільки можна! – сказала Велика Британія. – Швеція, Фінляндія, пішли.

І вони пішли втрьох і за два або три дні винесли ближні і середні тили російських військ.

Залишки російських військ застрягли на фронті, волаючи: ”Где боеприпасы?!”.

Не отримавши відповіді, вони ще трохи помучилися і пішли назад і дорозвалили те, що не розвалили китайські снаряди, які впали і вибухнули не там, куди їх посилали, і снаряди НАТО, які впали і вибухнули там, куди їх посилали.

Після чого залишки російськіх військ пішли було на Петербург вимагати справедливості, але були зустрінуті завчасно підтягнутими загороджувальними загонами Пехотинца Пу.

Сталося зіткнення.

Оскаженілі залишки російських військ знесли загони Пе-Пу і пішли далі на Петербург, тому що він був близько, а Москва – далеко.

Дійти, дійшли вони. І почали скаржитися, пити і закликати народ до сокири і в похід за справедливістю.

У Петербурзі їм у відповідь на це говорили різне.

Хтось нічого не говорив, а уважно дивився по сторонах і завчасно переходив на інший бік вулиці, найменш небезпечний.

Хтось пожалів і підніс чарку.

А хтось сказав, що холодний і байдужий Пітер в масі своїй їм сильно не співчуватиме, а ось глибинка – там народ простіший, треба йти в народ. Там у народу і сокири знайдуться, для рубки дров, а в самому Пітері що – у всіх центральне опалення.

Недопохмелілі ****и пішли в глибинку, в народ.

Назад ніхто не повернувся.

Як водиться, незабаром поповзли по градах й весях міські легенди, що в лісистій і болотистій глибинці Ленінградської області вийшли їм назустріч похмурі бородаті мужики з сокирами і заявили, що у них тут – Вільна Інгрія, а ви хто такі.

Інший варіант легенди свідчив, що мужики були не бородаті, і не похмурі, і не з сокирами. А цілком це були інтелігентського вигляду молоді та середнього віку чоловіки в майже новому і майже чистому мисливському камуфляжі, а деякі навіть в окулярах, і з цілком собі сучасними мисливськими рушницями.

Третій варіант легенди свідчив, що рушниці були не сучасні і не мисливські, а були то німецькі Шмайсери і Маузери другої світової, а набої до них підібрати можна.

Енний варіант свідчив, що зброя була взагалі нестандартна, небачена, саморобна. А що, народні умільці ще не перевелися.

А нестандартний набой – його ж може і перекосити, заклинити в найвідповідальніший момент.

А так – виточити зброю під найпоширеніший калібр – і вперед.

І що були серед них також і баби – теж цілком собі міського вигляду, а деякі навіть в окулярах.

І ось баби-то!..

Всі варіанти легенди сходилися в одному: тольки всех их и видали, будто сгинули.