Глава 19

Лея не збиралася їхати на Даріанів огляд.

Напередодні з королівської лікарні принесли нагадування. Під часом прийому іншою рукою було дописано, що цього разу потрібна присутність якоря.

О пів на третю Даріан усе ще стояв у кабінеті над паперами.

Лея зупинилася у дверях.

— Якщо ви збираєтеся запізнитися до власного цілителя, я не братиму участі в поясненнях.

— Ми не запізнимося.

— Ви ще без пальта.

Даріан дочитав рядок, зробив позначку й закрив теку.

— Тепер вдягну.

За час у його будинку Лея вже встигла помітити, що Даріан міг забути пообідати, але точно знав, скільки займає дорога до лікарні.

До входу вони під'їхали за кілька хвилин до третьої.

Лея подивилася на годинник над приймальним столом.

Даріан нічого не сказав.

Вона теж.

Їх провели до невеликого кабінету в старому крилі. Молодий цілитель перевірив Даріанів пульс, дихання й температуру рук, поставив кілька звичайних запитань і вийшов із карткою.

Лея сиділа біля вікна.

Даріан уже потягнувся до камзола, коли двері відчинилися.

Северин Адер увійшов із карткою в руці.

— Не вдягайтеся.

Даріан поклав камзол назад.

Северин переглянув записи.

— Після Едгара глибоких контактів не було?

— Не було.

— Добре.

Він перевірив пульс, потім поклав пальці Даріанові на зап'ясток. На шкірі з'явилося слабке золотаве світло.

Огляд тривав кілька хвилин. Северин перемістив руку вище, попросив глибоко вдихнути й торкнувся грудей трохи нижче ключиці.

— Краще.

— Наскільки? — запитав Даріан.

— Настільки, щоб я не змінював лікування.

Северин зробив запис у картці й нарешті повернувся до Леї.

— Тепер ви, пані Вельська. Руку, будь ласка.

Вона простягнула зап'ясток.

Северин узяв другою рукою Даріана.

За кілька секунд Лея відчула знайомий чужий ритм.

Даріанів пульс.

Від весілля це не стало приємним, але принаймні вона вже знала, чого чекати.

Северин відпустив їх.

— Зв'язок стабільний.

Лея натягнула рукавичку.

— Отже, він може працювати?

— Леє, — почав Даріан.

Вона повернула голову.

— Я запитала цілителя.

Северин не всміхнувся.

— Може, якщо є необхідність. Але я не раджу глибоких контактів.

— Через ушкодження?

— Так. Якір допомагає йому повернутися, але не лікує саме ушкодження.

Це Лея вже знала.

— Що станеться, якщо він зайде надто глибоко?

Даріан сидів нерухомо.

Северин перевів на нього погляд, потім знову на Лею.

— Після некромантії в нього падає температура, сповільнюються пульс і дихання. Зараз відновлення займає довше, ніж повинно.

— Наскільки це небезпечно?

Северин відповів не відразу.

— Якщо він не зможе повернутися сам і якір не спрацює вчасно, серце може зупинитися.

Лея подивилася на Даріана.

Він не відвів очей.

— Ви це знали.

— Так.

— До весілля?

— Так.

У коридорі за дверима хтось пройшов із металевим візком. Кілька секунд було чути тільки брязкіт коліс.

Лея повернулася до Северина.

— Якщо таке почнеться, що я роблю?

Даріан ворухнувся.

— Лея.

Северин поклав картку на стіл.

— Якщо пані Вельська виконує функцію якоря, їй треба це знати.

Даріан замовк.

— Якщо він швидко холоне, перестає реагувати або ви не можете нормально знайти пульс, торкніться шкіри й назвіть його на ім'я. Не тягніть його магією й не намагайтеся самі щось закривати. Ви даєте напрямок, решту має зробити він.

Лея згадала холодну руку на ґанку.

— Якщо не реагує?

— Кличете цілителя. Контакт не перериваєте одразу, навіть якщо пульс повернувся.

Вона кивнула.

Северин повернувся до Даріана.

— До наступного огляду без глибокої роботи, якщо немає прямої необхідності.

— Зрозумів.

— Я це запишу.

— Я й без запису почув.

— Запис не для вашого слуху.

Даріан промовчав.

У двері постукали. Молодий цілитель приніс наступну картку.

Северин швидко переглянув її.

— На сьогодні все.

Лея підвелася.

Біля дверей Северин додав:

— Пані Вельська.

Вона обернулася.

— Якщо сумніваєтеся, чи стан небезпечний, не витрачайте час на те, щоб вирішити. Кличте допомогу.

— Добре.

Вони вийшли.

До воріт лікарні Лея мовчала.

Карета чекала на звичному місці. Даріан рушив до неї, але Лея пройшла повз.

Він нічого не сказав і пішов слідом.

Біля аптекарських рядів було людно, тому вона звернула на тихішу вулицю. Тут між будинками тягнуло холодом, а біля водостоку лежало мокре листя.

Лея зупинилася.

Даріан став навпроти.

— Я питала вас про ризик.

— Так.

— До того, як підписала договір.

— Так.

Лея дивилася на нього.

— Ви сказали, що без якоря працювати небезпечно.

Даріан уже зрозумів, куди вона веде.

— Сказав.

— Але не сказали, що наступний глибокий контакт може закінчитися зупинкою серця.

— Ні.

У неї на мить з'явилося бажання пройтися далі. Вона залишилася.

— Чому?

Даріан не поспішав із відповіддю.

— Я не хотів, щоб це стало причиною вашої згоди.

Лея насупилася.

— Ви прийшли до мене саме тому, що вам був потрібен якір.

— Так.

— Тоді поясніть різницю.

Він подивився кудись їй за плече, пропускаючи чоловіка з двома великими кошиками. Коли той пройш, Даріан заговорив знову.

— Одне діло сказати, що без якоря мені небезпечно працювати. Інше поставити перед вами власну смерть і чекати рішення.

— І ви вирішили, що я не повинна цього знати.

Даріан не відповів.

Це була відповідь.

Лея засунула руки в кишені пальта.