Глава 14

До будинку вони повернулися по обіді.

Лея піднялася переодягнутися й змити з рук кладовищну землю, хоча сама майже нічого там не торкалася. Коли вона спустилася, Даріан уже сидів у кабінеті.

Книги з кладовища лежали окремо. Ними займалася міська служба.

Перед Даріаном була відкрита стара справа Гарета.

— Щось знайшли?

— Поки ні. Дивлюся останні місяці перед пожежею.

Лея сіла навпроти.

Після суду Гарет зник із поля зору, але його старі зв'язки ще деякий час працювали. Час від часу слідчі знаходили орендовані приміщення, платежі через знайомі рахунки або людей, якими він користувався раніше.

Жоден слід не приводив до самого Гарета.

Після пожежі вони припинилися.

Тепер це вже виглядало інакше.

Лея взяла олівець і почала читати від кінця.

Перші сторінки нічого не дали. Старі адреси, повторні перевірки, розмови з людьми, які або не знали, де Гарет, або не збиралися розповідати.

Потім вона натрапила на кілька запитів королівської слідчої служби.

Дати були за кілька тижнів до пожежі.

Лея посунула сторінку Даріанові.

— Ваші?

Він прочитав верхній рядок.

— Так.

— Через Едгара?

— Так.

Лея повернула документ до себе.

Перевіряли два приміщення, якими Гарет користувався раніше, і чоловіка, що проводив для нього платежі. Нічого особливого в цих запитах не було. Гарета шукали й до того.

Але через кілька днів після першого запиту закрили останню відому оренду. Приміщення було оплачене наперед, однак ключі повернули власникові раніше строку.

Лея позначила рядок олівцем.

Далі знайшовся рахунок. Невеликий, майже порожній. Він залишався активним близько року, а незадовго до пожежі з нього забрали решту грошей.

Третім був Рем Тарріс, один зі старих посередників Гарета.

Він не зник одразу. Ще якийсь час працював у столиці, потім продав майстерню й виїхав. Перед від'їздом із ним говорили слідчі. Нічого корисного він не сказав.

Лея повернулася до першої дати.

Потім до другої.

— Гарет так робив.

Даріан відклав папку.

— Що саме?

— Не закривав усе за один день.

Вона поклала перед собою три записи.

— Якщо починав чекати проблем, спершу прибирав те, що могло привести до нього. Але не разом. Одна адреса сьогодні, рахунок через тиждень, людина ще пізніше. Інакше всі бачать, що ти тікаєш.

Даріан переглянув дати.

— Ви бачили, як він це робив?

— Бачила, як він виходив з угод. Не зі столиці.

Лея постукала олівцем по запису про оренду.

— Коли ви почали знову питати про нього, він міг зрозуміти, що старі місця більше не безпечні.

— Міг.

Вона відкрила медичний висновок із пожежі.

Власник складу бачив Гарета того вечора. Говорив із ним біля воріт незадовго до сутінків.

Чотири роки тому це підтверджувало особу загиблого.

Тепер Лея прочитала свідчення ще раз.

— Якби я хотіла, щоб мене вважали мертвою, я теж подбала б, щоб мене бачили перед смертю.

Даріан підняв очі.

— Це дуже заспокійлива річ, яку можна дізнатися про власну дружину.

Лея сперлася ліктем об стіл.

— У вас була можливість перевірити мою справу до весілля.

— Я перевіряв.

— Тоді самі винні.

Кутик його рота ледь ворухнувся.

Лея знову подивилася на свідчення.

— Але це все одно могло бути випадковістю.

— Могло.

Вона не стала сперечатися.

Порожня могила не робила кожен старий запис частиною плану. Гарет справді міг бути на складі, справді міг загинути, а труну могли підмінити пізніше. Але три закриті нитки перед пожежею вже не хотілося залишати без уваги.

Вони читали далі.

Після пожежі справа швидко ставала тоншою. Кілька старих адрес перевірили ще раз, смерть підтвердили за документами, рахунки закрили. Людей Гарета поступово перестали шукати.

Лея повернулася до записів перед пожежею.

Даріан уже кілька хвилин дивився в одну сторінку.

Спочатку вона подумала, що він щось знайшов. Потім він потер очі двома пальцями.

— Ви сьогодні спали?

— Так.

Лея почекала.

Даріан опустив руку.

— Мало.

Вона встала.

— Куди ви?

— Не помирати над вашими паперами.

Він глянув на неї, але Лея вже вийшла.

На кухню вона не пішла. Знайшла Орена в коридорі й попросила чай та щось поїсти. За кілька хвилин він приніс до кабінету хліб, сир і дві чашки.

Даріан тим часом звільнив край столу.

Лея сіла й потягнула до себе чай.

Її чашка була майже нормальною.

Даріанова була темною настільки, що через неї, мабуть, можна було бачити майбутнє.

Лея мовчки поміняла чашки місцями.

Даріан зробив ковток.

Подивився на чай.

Потім на неї.

— Ні.

— Я нічого не сказав.

— Саме тому я відповіла наперед.

Він узяв шматок сиру й повернувся до паперів.

Лея теж.

За вікном поступово сутеніло. Орен зайшов запалити лампи, забрав порожню тарілку й залишив їх працювати.

Більше нічого нового вони не знайшли.

Лея кілька разів поверталася до трьох записів. Закрита оренда. Порожній рахунок. Від'їзд Тарріса. Між ними залишалося достатньо часу, щоб кожен окремо не викликав особливої уваги.

Потім пожежа.

Вона відклала олівець і потягнулася до чашки.

Чай давно охолов.

Даріан усе ще пив той, який вона йому віддала.