Глава 9

Наступного ранку Даріан сказав за сніданком, що має їхати до королівської лікарні на огляд.

Лея саме намазувала хліб джемом і зупинилася з ножем у руці.

Про весілля Томасові вона досі не сказала.

До церемонії Лея відкладала розмову, бо сама ще не знала, чи погодиться. Потім були Едгар, сховище, купальня, і тепер її молодший брат, найімовірніше, дізнається про шлюб від когось іншого.

Якщо вже не дізнався.

— Я поїду з вами.

Даріан глянув на неї, але нічого не запитав.

Королівська лікарня зранку вже була переповнена. У приймальному відділенні сперечалися через черговість, санітари везли чисту білизну, від одного з коридорів тягнуло різким запахом лікувальних настоїв.

Лея знала дорогу.

Біля реєстраційного столу висів список чергових. Томас працював у відділенні невідкладної допомоги.

— У мене огляд за десять хвилин, — сказав Даріан.

— Ідіть. Я вас знайду.

Він пішов у бік старого крила.

Лея залишилася чекати.

За наступні двадцять хвилин двері відділення відчинилися разів шість. Виходили пацієнти, заходили санітари, один раз звідти швидко винесли порожні ноші. Лея вже вирішила, що простіше буде залишити записку й прийти ввечері, коли побачила брата.

Томас ішов поруч із молодою цілителькою й щось пояснював їй про пов'язку на руці пацієнта. Рукави сорочки були закочені до ліктів, волосся розтріпалося, на зап'ястку залишився червоний слід від захисної рукавички.

Він закінчив пояснення, віддав колезі рушник і тільки тоді помітив Лею.

Спочатку подивився їй за плече.

Лея знала цей погляд.

— Нікого не привезла. Усе гаразд.

Томас підійшов ближче.

— Що ти тут робиш?

— Приїхала з Даріаном.

Вона побачила зміну в його обличчі й замовкла.

— Уже знаєш?

— Сьогодні зранку сказали.

Отже, запізнилася.

Повз них провезли візок з інструментами. Томас відступив до стіни, пропускаючи санітара.

— Я хотіла сказати сама.

— Весілля було вчора.

Лея могла розповісти про Едгара на ґанку, сховище й те, що додому вони повернулися під ранок. Але до весілля в неї теж був час.

— Треба було сказати раніше.

Томас подивився на неї.

З відділення визирнула цілителька.

— Томасе, ти потрібен у другій.

— Іду.

Він повернувся до Леї.

— Я звільнюся близько одинадцятої. Почекаєш?

— Почекаю.

Томас повернувся до роботи.

Лея ще трохи постояла в коридорі, а тоді пішла шукати Даріана.

Огляд уже почався. Даріан сидів біля столу, Северин тримав пальці на його зап'ястку.

— Пані Морен, заходьте.

Лея сіла біля вікна.

Северин розпитував про вчорашній некромантичний контакт. Даріан коротко пояснив, що зайшов глибше, ніж розраховував, і на якийсь час утратив нормальну орієнтацію.

— А якір? — запитав Северин.

— Спрацював. Лея відчула раніше за мене.

Северин повернувся до неї.

Лея описала холод і сповільнений пульс. Він вислухав, поставив ще кілька запитань про тривалість і повернувся до Даріана.

Огляд тривав недовго.

— Зв'язок працює, — сказав Северин. — Але він не лікує саме ушкодження. Найближчими днями без глибоких контактів.

Даріан кивнув.

— Я серйозно, пане Вельський.

— Я теж.

Лея подивилася на Даріана.

Северин це помітив.

— Добре. Тепер вас двоє.

— Не впевнена, що він від цього став слухнянішим.

— Мені вистачить, якщо стане обережнішим.

Даріан залишив цю розмову без відповіді.

Северин закінчив огляд і призначив наступний через три дні.

Коли Лея підвелася, він запитав:

— Томас сьогодні працює?

— Так. Уже бачила його.

— Передавайте вітання, якщо сам раніше не зайде.

— Передам.

Лея вийшла разом із Даріаном.

До одинадцятої залишалося близько пів години. Вони спустилися в головний хол і сіли біля високого вікна.

Лея дістала з кишені копію свідчення з чайної. Прочитала кілька рядків, знову зупинилася на часі й сховала аркуш.

Даріан сидів поруч із заплющеними очима.

Лея глянула на нього.

Він розплющив очі.

— Що?

— Нічого.

— Ви знову перевіряєте, чи я живий?

— Цього разу просто дивлюся.

Даріан прийняв це без коментарів і знову сперся потилицею об стіну.

Лея не стала нагадувати йому рекомендацію Северина. Він її чув.

Томас з'явився трохи пізніше одинадцятої. Робочий халат він уже зняв, але в руках тримав записи, які читав на ходу. Побачивши Даріана поруч із сестрою, сповільнив крок.

Даріан підвівся.

— Пане Морен.

— Пане Вельський.

Томас помітив аркуш із рекомендаціями в його руці.

— На огляд?

— Так.

Томас коротко кивнув, після чого повернувся до сестри.

— Нам треба поговорити.

Даріан узяв свої папери.

— Я буду внизу.

Він пішов до сходів.

Томас провів його поглядом, а тоді повів Лею до невеликої кімнати для персоналу. Там стояли стіл, кілька різних стільців і чайник, біля якого хтось залишив дві немиті чашки.

Двері Томас не зачинив.

Він поклав записи на стіл.

— Розповідай.

Лея сіла навпроти.

— Даріанові потрібен магічний якір. Через ушкодження після некромантії він гірше повертається до нормального стану. Виявилося, що моя магія підходить для зв'язку.

Томас мовчав, тому вона пояснила решту. Без медичних подробиць, яких сама до кінця не розуміла.

Старий шлюбний ритуал давав безпечний спосіб закріпити якір. Її зобов'язання обмежувалися шістьма місяцями. Сам шлюб був справжнім і окремо потребував розірвання.

Томас слухав, спершись ліктями на коліна.

— І ти погодилася.

— Так.

— Через ліцензію?

Лея трохи помовчала.

— Це одна з причин.

Томас підняв голову.