Глава 8

Лея прокинулася після полудня й кілька секунд дивилася на незнайому стелю.

Потім побачила сукню на спинці крісла, валізу біля шафи й згадала все в правильному порядку: весілля, Едгара на ґанку, сховище, дорогу назад під ранок.

Спати далі не хотілося.

Даріана вона знайшла в їдальні. Він сидів біля вікна з паперами, які вони привезли вночі. Поруч лежала окрема стопка матеріалів п'ятирічної давнини.

На іншому кінці столу стояв чайник. Лея налила собі чаю, сіла навпроти й узяла шматок хліба з тарілки, яку Даріан мовчки посунув до неї.

Серед паперів лежав старий план будівлі.

Адресу читати не довелося.

— Купальня?

— Так.

Лея відклала хліб.

Вона не була там відтоді, як її вивели з будівлі під охороною. Під час слідства їй показували схеми, змушували відтворювати маршрут і не раз поверталися до тих самих хвилин, але назад її не возили.

Даріан закрив папку.

— Едгар пролежав у сховищі п'ять років, а вчора прийшов до нашого будинку й заговорив про ту ніч. Я хочу ще раз оглянути місце, де він загинув.

Лея подивилася на план.

— Коли їдемо?

— Я можу поїхати сам.

Вона підняла очі.

Даріан не продовжив. Не сказав, що їй буде неприємно, не нагадав про стару справу й не вирішив за неї, що краще залишитися вдома.

Лея допила чай.

— Дайте мені десять хвилин.

Стара купальня стояла на межі королівського кварталу й старої торгової частини міста. Від комплексу, де п'ять років тому зберігалося Серце Мороку, сюди можна було дійти менш ніж за двадцять хвилин, якщо знати коротку дорогу через службові провулки.

Саме тому місце колись здалося Леї зручним.

Тепер вона дивилася на нього з карети й тільки дорогою зрозуміла, що за останні роки кілька разів обходила цей квартал іншими вулицями.

Купальню закрили два роки тому. Біля фасаду стояли риштування, частину вікон забили дошками, а ремонт, схоже, давно зупинився.

Всередині вже не було старого прилавка. Зі стін місцями зняли оздоблення, порожні ніші для одягу вкривав пил.

Даріан дістав схему.

Лея майже відразу звернула ліворуч.

Вона не намагалася згадувати дорогу. Пройшла коридор, повернула біля порожньої арки й дісталася сходів на нижній поверх.

Тільки там помітила, що Даріан увесь цей час майже не дивився на план.

— Ви впевнені, що я веду вас туди?

Вони почала спускатися.

Кімната внизу змінилася менше, ніж їй хотілося.

Меблі винесли, частину плитки зняли під час ремонту, на стіні з'явилася довга тріщина. Але сама кімната залишилася тією ж.

П'ять років тому тут було тепло й задушливо. Лея прийшла з холодної вулиці в плащі й не зняла його, бо під ним ховала Серце.

Вона зупинилася біля місця, де колись стояв низький стіл.

Даріан розгорнув схему.

— Едгара знайшли ближче до сходів. Тоді вирішили, що він увійшов після вас.

— Ні.

Слово прозвучало раніше, ніж Лея встигла подумати, чи хоче продовжувати.

Даріан опустив план.

— Він уже був тут, коли я прийшла.

Лея пройшла кілька кроків кімнатою.

Стіл стояв приблизно тут. Едгар був біля нього. Поруч лежали папери, на які вона тоді майже не звернула уваги.

І ще був чоловік біля виходу.

— Едгар був не сам.

Даріан знав це зі старого свідчення. Він не попросив повторити опис людини, яку вона й тоді не змогла нормально роздивитися.

— Вони говорили, коли ви зайшли?

Лея спробувала згадати не слова, а сам момент.

— Сперечалися. Едгар уже був сердитий. Розмова обірвалася, коли він мене побачив.

Даріан дістав зі старих матеріалів один аркуш і простягнув їй.

Свідчення власника чайної на сусідній вулиці. Чоловік бачив Едгара незадовго до закриття. Той питав, чи можна пройти через двір до купальні.

Лея знайшла час.

Близько половини дев'ятої.

Вона прочитала рядок ще раз.

— Я мала прийти о дев'ятій.

Даріан кивнув.

Від чайної сюди було кілька хвилин. Навіть із похибкою в часі Едгар прийшов раніше.

Лея опустила аркуш.

П'ять років тому це не здавалося важливим. Вона принесла Серце, Едгар його побачив, після цього все сталося надто швидко. Його присутність у купальні просто злилася з рештою подій тієї ночі.

Тепер порядок був іншим.

Едгар прийшов сюди ще до неї.

Лея подивилася на місце біля колишнього столу.

— Отже, він прийшов не за мною.

— Схоже на те.

— І не за Серцем. Принаймні якщо не знав наперед, що я його принесу.

Даріан не відповів.

Вона згадала папери.

Тоді їхній зміст не цікавив її зовсім. Під плащем лежав украдений королівський артефакт, а за кілька кроків стояла людина, якій вона мала його передати.

— На столі щось було.

— Ви казали про папери у першому свідченні.

— Казала?

— Так.

Лея потерла пальцями лоба.

— Не пам'ятаю, що саме.

— У протоколі теж немає опису. Після того, що сталося, частина паперів була пошкоджена. Решта не дала нічого корисного.

Принаймні п'ять років тому.

Даріан перейшов до сходів і зупинився там, де на старій схемі було позначено пошкодження магічного контуру.

Лея підійшла повільніше.

Саме тут Серце вислизнуло в неї з рук.

Після ремонту частину підлоги розібрали, але стара магія ще трималася в камені. Лея присіла й провела долонею над плиткою.

Довелося витратити кілька хвилин, щоб відділити старі пошкодження від пізніших робіт.

Шрам на лівій долоні відгукнувся поколюванням.

Лея відсмикнула руку.

Даріан присів навпроти.

— Болить?

— Ні.

Вона почекала, поки відчуття мине, й піднесла долоню знову.

Тепер межа проступила ясніше. Старий контур підлоги був розірваний у місці, де його колись зачепила інша магічна структура.

Лея повільно повела рукою вздовж пошкодження.