9

У Ренати перехопило дух від натяку та тону, яким Марат це сказав. В результаті вона не змогла як слід відповісти, але несподівано встряв племінник:

— А хлопавки ми, що, даремно купували? І вогні бен… Як кіт у Тані із десятої квартири.

— Бенгальські, — прорізався голос у Ренати. На нейтральні теми говорилося легше.

— Збирайтеся, — несподівано скомандував Марат.

— Куди? — дуетом запитали Рената та племінник.

— Ця розвага не для квартири. Одягаємо куртки, і вибігаємо надвір. Тільки штуки всі ці не забудьте.

— Стривай, — заперечила Рената. — Ми ще не їли нічого. І пиріг...

— Лише п'ятнадцять хвилин, і повернемося, — пообіцяв Шугай.

Вітя вискочив з дому першим, але таки дочекався приходу старших. На подвір'ї вже панував справжній святковий хаос. Стрілянина всіма дозволеними з такої нагоди засобами лунала з усіх боків.

Рената затулила вуха долонями та з усмішкою спостерігала за племінником, що радісно кричав, і Маратом, який в ці миті був дуже схожий на хлопчика. Закінчивши з хлопавками, чоловіки взялися за бенгальські вогні.

Охочих приєднатися виявилося багато, тож Рената відійшла убік. Тут її й наздогнали перші сніжки. Від несподіванки Рената обернулася й отримала снігову кулю в обличчя. Розгубленість змінилася азартом, і Рената взялася за справу. Найбільше дісталося, звичайно ж, Шугаю. Вітя теж швидко зрозумів, що Марат досить зручна мішень, особливо за величиною, і став допомагати тітоньці.

Весь у снігу чоловік заледве встигав протерти очі, але радісно реготав, а потім почав наступати на Ренату, як ведмідь на свою жертву. Усередині в дівчини щось ніби здригнулося. Вона зрозуміла, що до болю хоче, щоб саме цей чоловік схопив її в оберемок і ніколи не відпускав. Щоб зацілував до нестями та поніс додому на руках.

На очах у сусідів?

Рената кинулась вбік і раптом зрозуміла, що втрачає рівновагу. Діти вже встигли розкотити сніг до льоду. Рената махала руками, наче пливла коротку дистанцію на спині, але земля все ж наближалася. В останній момент Марат обхопив її руками, і вони разом впали на гладку поверхню — Рената зверху.

Вона чула, як Шугай тихо зойкнув, але рук не прибрав.

— Не вдарилася?

— Ні. А ти?

Як не приємно було лежати на Маратові, Рената сповзла з нього і, ставши на коліна, оперлась об чоловічі груди руками.

— Живий.

— Я серйозно, — Рената відчувала, що щось негаразд. — Нога, рука? А може спина?

Марат спробував підвестися та знову застогнав.

— Коліно. Старі травми. Зараз підведуся.

До них уже підбіг Вітя.

— Давай поможу. Я сильний.

— Тоді проблем взагалі немає. Ренато, ти краще додому йди. У тебе пиріг у духовці.

— Нічого. Сухарики погризете. Підіймайся повільно. В голові не паморочиться?

Шугай сів, що вже було непогано.

— Наче ні.

Чоловік ковзав на дупі до краю льоду. Рената зробила те саме на колінах. Але підвестись на ноги Марату виявилося складно. Дівчина підперла його плечем. Вітя крехкотів поруч. Так вони прийняли вертикальне положення.

— Спробуй ступити на ногу, — скомандувала Рената, стримуючи тремтіння в голосі. Це через неї Шугай опинився у такому становищі, але вона потрібна дорогій їй людині й не має права на слабкість. — Боляче?

— Коліно болить, але йти можу. Здається. Може, я в машині посиджу? Вона ближче, — несподівано запропонував Марат.

— До ранку? У такому стані їхати я тобі забороняю.

— Слухаюсь! — відсалютував Шугай.

Рената похитала головою і пробубоніла:

— Ходімо вже. Мороз міцнішає, а ви обидва мокрі.

Вона відправила племінника відчиняти двері, а сама, стиснувши зуби, допомагала Шугаю долати сходи. Добиралися вони зі швидкістю лінивця, але встигли вповзти до квартири до того, як пиріг перетворився на вугілля.

Рената допомогла Марату зняти куртку, посадила на диван і помчала до кухні. Вимкнула плиту, відкрила кватирку та дістала з морозильної камери пакет з замороженими овочами.

Вітя вже наминав салат, а Марат, розвалившись на дивані, розтирав коліно, проте, щойно Рената з'явилась на порозі, він швидко окинув її зацікавленим поглядом.

— Ну, як ти? — суворо запитала Рената.

— Зараз все минеться. Мабуть.

Відставивши убік пакет з овочами, Рената вирушила до кімнати сестри, а повернувшись, рішуче промовила:

— Роздягайся.