5

Після несподіваної заяви Рената заклякла посеред коридору з дублянкою в руках. Шугай зняв куртку, забрав у Ренати дублянку та усе разом повісив на вішаки. Роззувся і вирушив слідом за Вітею, який дзиґою крутився під ногами.

Перевзуваючись, Рената прислухалась до чоловічої розмови та намагалася прийти до тями.

Марата цікавить, як вона живе? Це ж відколи?

Вітя вже показав гостеві квартиру та затягнув його до кухні. Коли Рената увійшла до невеличкого приміщення, там вже шумів електрочайник, а племінник розрізав пиріг. Виходило нерівно, але яка різниця, якщо по хлопчачому обличчі видно, що зараз все це буде з'їдено. Та й по чоловічому — теж.

Рената несподівано усвідомила, що посміхається, і відвернулася до плити, щоб це приховати, ввімкнула духовку. Настав час ставити туди курку, а ще нарізати салат і замішувати ще одну порцію тіста на пиріг. Добре, що яблучна начинка з корицею залишилася. А якщо додати туди родзинки та трохи ванілі, вийде ще смачніше.

Як же їй подобалось те, що тут відбувалось. Шкода, що закінчиться це швидко.

Рената заварила чай і поставила перед чоловіками дві чашки та цукорницю.

— Ялинка у вас гарна, — похвалив Марат.

— Ми її вчора вбирали, — почав пояснювати з набитим ротом Вітя. Вони з Шугаєм сиділи поруч. — А верхівку я сам на неї одягав. Рената тільки стілець і табуретку тримала.

Хоча Рената намагалася на Марата не дивитись, але погляд, яким він її зміряв, відчула, як ніколи. Їй негайно захотілося вбратися в щось, хай не надто святкове, але принаймні більш жіночне. Залишаючи кухню, вона почула, як Шугай поцікавився у племінника:

— А тато тоді що робив?

— Не знаю. Батько нас з мамою покинув.

— Давно?

— Майже два роки минуло…

Рената зупинилась на трикотажній сукні м'ятного кольору. Доволі скромна, вона підкреслювала фігуру, а ще пасувала до нагоди, адже Марат був у светрі.

Вив'язана в «коси» річ щільно облягала груди та стегна. Рената вже не відрізнялась худенькою фігуркою, як у юності, і якою її, мабуть, запам'ятав Шугай, зате тіло округлилося в потрібних місцях.

Недовго думаючи, Рената одягнула панчохи та взулась у бежеві туфлі на невисоких підборах. Ренаті хотілося мати гарний та водночас стриманий вигляд, виглядати майже по-домашньому та водночас святково. А ось аналізувати причини, які примусили її чепуритися, не хотілося зовсім.

Цікаво, Марат приїхав до рідного міста з дружиною? Але Рита не згадувала про повернення подруги. Можливо, не хотіла засмучувати? Чи Шугай та Сніжана розлучилися? До речі, про це Маргарита теж не розповідала. Можливо, це трапилося нещодавно, і вона ще не в курсі?

Рената приклала руку до грудей, намагаючись вгамувати раптове серцебиття. Вона більше не хотіла сподіватися. На такого чоловіка, як Марат, не може не чекати бодай якась жінка. І не якась, а обов'язково приваблива. Ось тільки він чомусь не надто до неї поспішає.

Легенько підкресливши очі олівцем і ледь торкнувшись губ помадою, Рената пройшлася щіткою по ледь хвилястим пасмам і передумала вкладати їх у вузол.

«Ну що? Треба виходити».

Чоловіки, мабуть, окупували кухню надовго, курка ще не запеклася, а Рената ніяк не наважувалась поставити Марату цікаві питання, тому вона вирішила зайнятися чимось корисним. Дістала з шафи святкову скатертину, взялася за стіл і потягнула його в центр кімнати.

— Агов, що ти робиш?

У дверях з'явився Марат. Рената випросталась. Мабуть, збоку вона виглядала жахливо. Неприємно, що Шугай застав її за таким заняттям.

— Стіл біля стіни — це не надто зручно. Та й свято сьогодні. Ось я і…

— А мені, на твою думку, зручно? Двоє чоловіків у квартирі, а вродлива жінка рухає меблі.

Рената зніяковіла. Їй навіть на думку не спало, що Марат може допомогти, а, тим більше образитися. Надто давно подібну роботу вона робила самостійно.

— Я якось…

Згадавши, що Шугай назвав її вродливою, Рената зніяковіла ще більше. Не дарма, виходить, старалася.

— Посунься, — скерував чоловік та легко підійняв стіл. — Куди ставити?

Поруч, допомагаючи, крехтів Вітя, а Рената жестами вказувала напрямок. У горлі стояла грудка. Вона не могла відірвати очей від сильних чоловічих рук і схвальної посмішки, зверненої до племінника. З Марата вийшов би чудовий батько. Чи він вже має дітей, і тому так спритно справляється з Вітею?

Незабаром стіл опинився на потрібному місці, і Рената змусила себе відволіктися від домашньої картинки. Розстелила скатертину та почала виймати з шафи тарілки та столове наряддя — на трьох.

У цей момент задзеленчав таймер.

— Я вимкну, — заявив Вітя та кинувся до кухні.

— Як я зрозумів з його розповіді, Вітя — твій племінник, і твоя сестра святкує сьогодні в іншому місці.

— Правильно.

Рената розкладала серветки та на Марата не дивилась, але відчувала його погляд.

— Щоправда, я не одразу зрозумів щодо Віті. Надто вже він схожий на твого чоловіка.