— А ви стоматологів боїтеся?
— Чесно?
— Можете не відповідати, — зітхнув Вітя.
Більше вони не розмовляли. Ренаті довелося зізнатися собі, що її жахливо цікавлять подробиці життя Марата, хоча раніше вона уникала будь-якої згадки про нього. Суперечність якщо і бентежило її, то точно не гасило цікавість. От тільки розпитувати в подібних обставинах… Хіба що уявити собі, що вони просто колишні однокласники. Тоді точно стане простіше розмовляти. Над цим варто подумати.
Зупинившись біля поліклініки, Марат обернувся до пасажирів.
— Який план?
Рената намагалася говорити так, щоб у голосі не відчувалося розчарування від майбутнього розлучення, і сказала те, що вважала за належне:
— Скільки з нас?
Декілька секунд, поки Шугай бурав її поглядом, дівчина намагалася придумати, що він відповість. Навіть подих затримала.
— Вважай, що я цього не чув.
— Гаразд, — негайно погодилась Рената. Цієї миті вона чомусь почувала себе зрадницею. Дивне почуття, якщо зважити на те, що зрадником виявився Марат. Щоправда, це було давно. І, можливо, усе, що тоді відбулося, тільки на краще. Досить згадувати про минуле. Потрібно думати про племінника. — Щодо плану… Ми ідемо до лікаря. Не знаю, наскільки все затягнеться, але якби ти міг почекати…
— Дядько Марате, ви не могли б почекати нас біля кабінету стоматолога?
Шугай поглянув на Вітю і кивнув.
— Правильно. Чоловічі справи мають вирішувати чоловіки. Тільки не клич мене дядьком, бо я відчуваю себе старим. І краще на «ти».
— Домовилися, — одразу повеселішав Вітя.
Чому зраділа Рената, вона й сама не знала. Це просто сталося.
Під потрібним кабінетом нікого не було, що цілком зрозуміло — усі готуються сісти за стіл. Але лікаря на робочому місці теж не виявилося.
Рената не встигла відкрити рота, як Марат сказав їм сідати та вирушив на пошуки. Поки він був відсутній, Рената притискала головку племінника, що страждав від болю, до свого плеча. Той зморщився, притиснув долоню до хворого місця, але сидів тихо. Маленький чоловік. Він нагадав Ренаті її батька. Шкода, що батьки зараз не вдома. Хоча ще невідомо, що стало для них справжнім будинком — квартира, в якій зараз жили сестри та Вітя, чи станція на далекій Антарктиді. Самовіддані метеорологи вкрай рідко навідувались до рідного міста.
Шугай повернувся досить швидко і не сам. Він привів з собою стоматолога, який ось жував. Вочевидь, підійняв того з-за столу.
Стоматолог відчинив двері кабінету і жестом запросив увійти маленького пацієнта.
Вітя схопився за руку Марата. Чоловік поглядом попросив Ренату залишитись у коридорі.
Що ж, якщо племінник довіряє Шугаю…
Рената передумала сперечатись і знову сіла на диван, почала розгладжувати на дитячій курточці складки. Хвилюючись, потяглася до сумки в пошуках мобільного, щоб відволіктися і не прислухатися до того, що відбувається за дверима. Однак пошуки ні до чого не привели — телефон, мабуть, залишився у передпокої.
Чому за дверима так тихо? Не чути ні бормашини, ні розмов. Може, їй варто подивитися, що вони там роблять з дитиною?
Проте Рената згадала погляд Марата і те, як Вітя схопився за нього, і вирішила довіритися чуттю хлопчика.
За двадцять хвилин — невже минуло так мало часу? — з кабінету вийшов усміхнений племінник і прошепелявив:
— Хочу курку, пиріг та салат.
— Я б теж не відмовився, — проголосив за його спиною Шугай. — Усі сили на споглядання стоматологічного крісла пішли.
Ренаті нічого не залишалося, як запросити Марата на чашку чаю. І справа була навіть не в тому, що їй хотілося якось віддячити чоловікові за допомогу в такій важливій і трохи незвичній справі.
Попри сумні спогади Рената так і не позбавилась симпатії до колишнього друга, а потім і коханого. І тепер, коли проблема з Вітіним зубом вирішилася, Ренаті шкода було розлучатися з Маратом прямо зараз, хотілося відсунути цю подію хоч на якийсь час. Вони знову можуть стати друзями, або ж просто добрими знайомими, які при зустрічі не накидатимуться один на одного зі звинуваченнями, а насолоджуватимуться приємним спілкуванням.
Марат подобався їй ще в школі, але тоді вони ще не зустрічались. Пізніше Марат вступив до архітектурного університету, а Рената — на біологічний факультет. Хотіла як батьки досліджувати щось нове, можливо навіть працювати разом з ними, а опинилася у фармацевтичній лабораторії. Робота була цікава, але про експедиції довелося забути. Одного року не стало бабусі, і Ренаті довелося опікуватись молодшою сестрою.
Добродушна, але легковажна Маргарита постійно встрявала в якісь історії. Зв'язок сестри з колишнім карним злочинцем у сімнадцять, з одруженим чоловіком у дев'ятнадцять — лише найяскравіші з її пригод. Тому, коли у двадцять років вагітна Маргарита зібралася заміж за батька своєї дитини, Рената видихнула з полегшенням. Однак чотири роки заміжжя сестри виявились справжнім випробуванням для всіх. Нескінченні сварки та навіть бійки, на щастя, за відсутності Віті, ледь не довели до нервового зриву не лише Риту. Розлучення сестри навіть порадувало б Ренату, якби без батька не залишився її племінник.