1 (Ви вільні?)

Рената виймала з духовки пиріг, коли почула за спиною голос п'ятирічного племінника.

— У мене зуб болить!

Від несподіванки вона ледь не впустила форму з гарячою здобою. Полегшено видихнула і зауважила:

— Відсунься, бо обпечешся.

Вітя зробив декілька кроків убік і Рената віднесла пиріг на стіл. Поставила на завчасно підготовлену дошку.

— Так смачно пахне, — зітхнув хлопчик.

– Попробуємо пізніше. Зараз курку запечу, ще один салат приготую…

— Нато, у мене зуб болить! Сильно.

Тільки цього і не вистачало у Новорічний вечір!

Спохмурнівши, Рената потягнула племінника до вікна, зазирнула до рота. Помітна чорна дірка у зубі не залишала сумнівів у діагнозі.

— Давно болить?

— Уже декілька днів. То болить, то не болить.

— А мамі казав?

— Ага. Ми його содою полоскали. Вранці я таблетку випив. Перестало начебто. А тепер…

Не можна сказати, що Ната здивувалась легковажності сестри. Але в такому питанні!

Вже декілька років поспіль після того, як молодшу з сестер покинув чоловік, вони святкували Новий рік утрьох. Але цього року один перспективний чоловік запросив Маргариту на вечірку до ресторану. Натхнена жінка витратила половину зарплатні на гарне вбрання, а ще весь ранок просиділа в салоні краси, щоб вразити нового кавалера наповал.

Свого часу Наті теж довелося розчаруватись в хлопці. Пізніше вона намагалась зустрічатися з іншими чоловіками, але далі другого-третього побачення справа не просувалась. Щоправда, останнім часом її начальник виявляв до неї посилений інтерес і навіть натякав на бажання одружитися. Якщо раніше Рената уникала делікатних тем у розмовах з привабливим вдівцем, то тепер почала замислюватися про майбутнє.

Їй майже тридцять. Досі вона задовольнялась роботою та турботами про племінника та сестру. Фактично саме в них був сенс її життя. Однак Наті хотілося мати власну сім'ю, і з кожним роком все сильніше.

Але в цю хвилину про це ніколи думати. Улюблений племінник потребує її уваги.

Рената зняла фартух.

— Одягайся.

— Навіщо?

Вітя тримався за щоку та косив поглядом на пиріг з яблуками та корицею.

— До стоматолога поїдемо у поліклініку. Там мусить хтось чергувати.

Сині очі Віті від страху стали схожі на блюдця.

— А може краще ще одну пігулку вип’ю?

Рената обійняла племінника та зітхнула.

— Не можна пити так багато пігулок.

— Тоді я потерплю.

— А якщо не зможеш жувати? Самотужки z не подужаю «Олів'є» та пиріг.

— Я… – Вітя шморгнув носом, — боюся.

Рената присіла поруч із хлопчиком, зазирнула у вічі.

— Ти ж вже дорослий, Віть. Та й зуб цей молочний. Коріння в нього немає, тому стоматолог швидко його полікує. Тобі не болітиме. — В цьому вона впевнена не була, але мусила якось заспокоїти племінника. Чим ближче до ночі, тим менша можливість застати стоматолога у потрібній формі. У будь-якому випадку, що раніше, то краще. Страхи мають властивість збільшуватися з часом. — Светр одягни. На вулиці мороз.

— Точно боліти не буде?

— Сильніше ніж зараз? Точно.

Вітя важко зітхнув і подався до кімнати утеплюватися. Хлопчик так довго зав’язував шнурівки на зимових черевиках, що Ренаті довелося чекати. Щоб не гаяти час вона почала телефонувати до служб таксі. У двох не підійняли слухавку, ще в одній обіцяли приїхати за годину. Розчарована, Ната одягнула дублянку, поправила шапку Віті та скерувала:

— Спускаємось. Поїдемо маршруткою або спіймаємо машину.

На стоянці юрмилась купа народу. Усі поспішали до святкового столу. Потоптавшись пів години на морозі, Рената помітила в метрах тридцяти таксі. Водій вже знімав з даху автомобіля «шашки», тому вона почала кричати здалеку:

— Ви вільні?

Чоловік не звернув уваги на крик. Можливо, що не чув через каптур.

— Допоможіть! — заверещав Вітя так, що Рената здригнулася.

Натомість водій озирнувся. Його обличчя погано проглядалося в прорізі з хутра, але очі точно дивилися в їхній бік. Чоловік сперся на дверцята та терпляче чекав, поки вони підійдуть. Звернувся він до Віті:

— Вона тебе кривдить?

— Ната? — Вітя поглянув на тітку, і водій — теж. А ще підійняв брови. Що його так здивувало? Звичайне ім'я. — Ні, вона добра.

— Тоді навіщо кричав?