2

Оля отямилася, коли пролунав дзвінок, який сповіщав, що качка готова. Саме він змусив її вийти зі стану заціпеніння та вирушити до кухні. Оля вимкнула духовку, витягнула форму та поставила її на кухонну плиту остигати.

Тепер вона мала майже все, що потрібно для свята — окрім настрою. Їжа, шампанське, нова сукня… А ось ялинку вони цього року не купували, бо Руслан несподівано став затятим захисником природи. За деревце в діжці, на його думку, просили надто дорого — краще зайву банку ікри купити, а синтетичний аналог, знову ж таки — на його думку, виглядав вульгарно. Тоді Оля сперечатися не захтіла, а тепер пошкодувала. На жаль, зараз шукати зелену красуню надто пізно.

Чи все ж ні?

Оля зірвалася з місця, одягнула поверх джинсів і гольфа пуховик, на поки що не вкладене волосся — в'язану шапку, на ноги — зимові кросівки, схопила сумку та вибігла на вулицю. Традиційно послизнулася на замерзлій доріжці біля ринви та ледь не впала. Утримати рівновагу їй допомогла та сама ринва.

Поспішаючи на маленький ринок, Оля автоматично кивала сусідам, які прямували додому — святкувати, але думала лише про Руслана. І про подругу свою — Каріну. Колишню подружку, звісно. Оля згадала, як декілька днів тому зізнавалася їй у потаємному — у бажанні народити дитину коханому чоловікові. Слухаючи все це, Каріна, напевно, нареготалася від душі.

Адже приятелювали вони цілих десять років. Навіть батьків познайомили, щоб Оля та Каріна могли залишатися у подружки, якщо затримувалися на вечірці або допізна готувалися до іспитів. Іноді вони навіть прикривали одна другу, якщо зустрічалися з хлопцем, а батькам не хотіли розповідати. Зазвичай цим користувалася Каріна, бо в неї все завжди відбувалося по-дорослому, і її вечірні побачення зазвичай плавно переходили в нічні.

За десять років, що вони з нею знайомі, Каріна встигла двічі побувати в шлюбі. Однак останні років зо п'ять, вже після того, як Оля почала зустрічатися з Русланом, подруга зізналася, що втомилася від заміжжя, і тепер заводила лише тимчасові зв'язки. Серед її чоловіків частенько зустрічалися не вільні, тому в сімейні свята Каріна зазвичай залишалася одна.

Дивно, але навіть ця обставина Олю не насторожила. Мало цього! Щоб подруга не почувалася покинутою чи забутою, Оля стала кликати її в гості не лише на дні народження, у жіноче свято та на Новий рік, а й у недільні дні, коли Каріна сумувала та телефонувала, щоб поскаржитися на нелегку долю.

Попри напади меланхолії, про які знали лише найближчі, весела, яскрава, розкута Каріна завжди вважалася душею компанії. Вона кокетувала з усіма присутніми чоловіками лише тому, що їй це подобалося. Саме тому Оля навіть не думала обурюватись чи ображатися, коли подруга тягнула Руслана танцювати чи цілувала. Адже це відбувалося у її присутності. Мало цього — не раз і не два Оля особисто прохала Руслана провести Каріну додому. Зараз вона розуміла, що чинила безглуздо, але тоді й запідозрити не могла, що подруга вже вподобала її чоловіка. Або він її…

На Олю на швидкості налетіла незнайомка в солідному віці, обвішана сумками, наче ялинковими прикрасами, і обидві жінки ледь не впали в снігове місиво, що заледве прикривало кригу.

— Дивись, куди йдеш! — обурилася перехожа, відштовхуючи Олю вбік. — Малолітка невихована. Куди тільки батьки дивляться? З кожним роком молодь все гірша й гірша.

Оля не захотіла вислуховувати обурений монолог і поспішила далі. Приємно, звичайно ж, що без макіяжу та суворого пальта вона виглядає юною, але саме сьогодні Оля не могла належно оцінити такий своєрідний комплімент.

Можливо, Руслана саме це й відштовхнуло — її надто юний вигляд? В порівнянні з Каріною.

* * *

З Русланом Оля познайомилася в університеті. Він саме здавав сесію на заочному відділені. Диплом коледжу в нього був, але Руслан хотів мати вищу освіту. Здавалося б, бізнесменові для справи краще здобути спеціальність менеджера, але в планах колишнього, не надто удачливого спортсмена-важкоатлета було відкриття приватної спортивної школи, і він вирішив, що диплом про педагогічну освіту йому не зашкодить.

Хоч би що там було, Руслан прийшов саме до Олі здавати залік з вкладеним у заліковку річним абонементом у тренажерний зал «Чемпіон». Втомлена за день Оля поглянула на кремезного симпатичного темноволосого чоловіка з карими очима скептично, але «залік» поставила. Навіщо їй зайва перездача?

Про абонемент вона забула та виявила його в сумці лише за тиждень. Покрутивши в руках, подумала – чому б ні? Фігура у неї худорлява. А що як пощастить хоч щось підкачати? І взагалі — фізичні навантаження тим, хто працює головою, навіть рекомендовані, а тут — запрошення задарма.

Оля прикупила доволі скромне спортивне вбрання — демонструвати їй особливо нічого, і вирушила до «Чемпіону». Коли вона похвалилася подвигом Карині, та реготала до сліз. Подруга не визнавала фізкультуру в жодному вигляді. А ще говорила, що зараз її жіночну фігуру качати, тільки псувати. Ось за пару років, ближче до тридцяти…

Вдруге власника «Чемпіона» Оля зустріла не одразу. Приблизно за два тижні. Той не став удавати, що не помітив її чи не знає, хто перед ним. Руслан не тільки кивнув, але й підійшов, щоб поцікавитися враженням, самопочуттям, потім настроєм і після цього — чи має вона плани на завтра. Отак вони й почали зустрічатися.

Після знайомства з Русланом та його захопливої розповіді про те, якими корисними штуками укомплектовані його зали, Каріна переглянула свій погляд на цю справу та своєю чергою почала з'являтися у «Чемпіоні». Щороку на восьме березня Руслан дарував їй річний абонемент та квіти. Оля отримувала такий самий подарунок, але ще Руслан влаштовував їй святкову вечерю в ресторані, під час якої Олі обов'язково телефонувала Карина й скаржилася, що самотня і нещасна.