3

З приходом Сергія маленька квартирка помітно ожила – нехай тимчасово, але жінка звикла радіти й малому. Нарізаючи салати, Галя несподівано для себе зауважила, що тихенько наспівує якусь мелодію. Все це нагадувало давно забуту атмосферу домашнього свята.

Галя зазирнула в кімнату і переконалася, що чоловіки знайшли спільну мову. Сергій тримав Іванка на руках, поки той вішав велику кулю на верхню гілку. Коробка з іграшками стояла на столі, щоб не доводилося нахилятися. Чоловік терпляче показував малюкові, як надійніше закріпити на гілці петлю з нитки, а Іванко буквально ловив кожне слово гостя, вдивляючись в його обличчя.

Жінка змусила себе піти до кухні, щоб не розплакатися. Вона розуміла, що синові страшенно не вистачає уваги батька, але нічого не могла з цим вдіяти.

Гена приїжджав до них усього декілька разів після розлучення і ще одного разу після чергового весілля – за якимось документом. За яким саме, Галя так і не дізналася. Колишній чоловік буквально накинувся на неї зі словами:

– Ходімо в ліжко. Байдуже, що ми розлученні. Багато колишніх продовжують спати разом.

– Геть звідси, колишній!

Вона боролася з ним, наче тигриця. Раніше їй не доводилося стикатися з агресією чоловіка. Запах спиртного не слугував Геннадію виправданням. Лише коли Галя роздряпала нахабне обличчя, колишній чоловік відступився, але продовжив насміхатися:

– Нічого, я почекаю. Скоро сама мене попросиш. Хто ще тебе захоче: злиденну, з дитиною-інвалідом?

Вона сховалася у ванній і плакала там, напевно, з годину.

Куди ж подівся її милий, інтелігентний Генчик? Він перетворився в монстра – явно нещасливого і жалюгідного, раз прийшов шукати розради в ліжку колишньої дружини. Ні, вона не буде його жилеткою для сліз. Їй є про кого дбати.

 Накриваючи на стіл, Галя дивилася, як Сергій вчить Іванка запалювати гірлянду.

Хлопчик копіював його у всьому і навіть кілька разів пробував вимовити улюблене слівце Сергія. Вона не втрималася від спокуси і підслуховувала під дверима, коли Боженко повільно і якомога тихіше пояснював хлопчикові, що в присутності жінок такі слова не промовляють.

Здається, все готово. Залишилося лише переодягнутися до свята.

Поміркувавши, Галя вирішила залишитися в светрі і джинсах. Адже гостю доведеться зустрічати Новий рік в футболці та спортивних штанях.

Поки Сергій і Ванюша, сидячи поруч на дивані, дивилися телевізор, Галя запалила свічки і принесла з холодильника шампанське. Зупинилася перед чоловіками, затуливши екран, і оголосила:

– Сідаймо за стіл.

– Мені – салат!

Іванко злетів з дивана і, влаштувавшись на стільці, почав накладати ложкою «Олів'є».

– Його улюблений.

– Мій теж.

Галя з задоволенням спостерігала, як чоловік і малюк поглинають їжу, коли задзвонив телефон.

* * *

Він забув, що так буває. Тільки вдома, в маленькому провінційному містечку, де батьки і сестра здували з нього пилинки, Сергій відчував себе настільки ж комфортно. Вирішив, що обов'язково туди подасться на Різдво.

Давно пора. Колишня дружина надавала перевагу комфорту і відмовлялася від відвідувань його батьків, а нескінченні відрядження звели розмови Сергія з рідними до телефонних.

Музика і сміх, що доносилися з телевізора, мирне постукування виделок об тарілки розслабили його настільки, що Сергій сіпнувся, коли в ідилію увірвався голосний дзвінок.

– Чого тобі?

Цікаво, з ким це Галя розмовляє таким незадоволеним тоном? Хотілося думати, що з Генкою.

– Ти що, не дивився, куди сідаєш?

Сергій жував і прислухався до розмови. Його розбирала цікавість, але доводилося чекати.

– Я? Ти зовсім знахабнів! Через десять хвилин Новий рік!

Хоч би хто дзвонив, так йому й треба.

– Так, зустрічаю. З гостями... Нічого, один раз на рік Іванкові можна.

Галя вимкнула телефон і кинула його на диван. Стільниковий торохтів ще декілька разів, проте жінка робила вигляд, що не чує. Сергій чесно намагався стриматися, проте...

– Генка?

– Він.

– Чого хотів? Невже приїде?

– Зараз – точно ні. Він – на шляху до травмпункту.

– Посковзнувся на льоду?

– Сів на ялинкову кулю.

– Куди?

– На іграшку зі скла. Хтось із дітей випадково залишив її на стільці. І тепер Генка їде в лікарню накладати шви.

Як трагічно. Для Генки. Їхати в лікарню за десять хвилин до Нового року. А ще для лікарів.

Але для Сергія...

– На те саме місце?

– Угу, – куточки жіночих губ тремтіли, і їй це дуже личило.

– Чого від тебе хотів?