2

Сергій поклав ялинку на підлогу, сів на диван, з цікавістю спостерігаючи, як Мельникова розмовляє з сином. Здавалося, що ці двоє забули про нього. Чоловік деякий час слухав, але в паузі зважився запитати:

– А що лікарі кажуть? Невже нічого не можна зробити?

– Можна. За кордоном. Імплантують там щось у вухо, але гарантії ніхто не дає.

– Чого тоді чекаєте? Обов'язково потрібно спробувати. І взагалі, де Генка?

Він по-справжньому розсердився. Як можна не скористатися можливістю? Адже це дитина! Якби з його Марійкою, не дай Боже...

– Ти не в курсі? У Гени тепер інша сім'я. Вже півроку. А до цього ще стільки ж часу ми розлучалися.

– Нічого собі! Я хотів сказати, вперше чую.

– Я про це не розказую. Сам розумієш, хвалитися особливо нічим. Тільки чутки – їх не зупиниш.

Сергій вражено дивився на симпатичну молоду жінку. Всі ці роки він не сумнівався, що у них з Генкою все в повному ажурі. Такої закоханої і красивої пари на їхньому курсі більше не було.

Розлучилися. Якби йому про це сказала не Галя, він би не повірив.

– Навіть не знаю, що сказати.

– І не потрібно. Я вже звикла без нього. Ми звикли. Та й сумувати ніколи. Сам розумієш, в дитячий садочок ми не ходимо. Постійної роботи немає. Грошей на няньку – теж. Перебиваюся перекладами та оформленням юридичних паперів для різних контор.

– Нічого не розумію. А Генка що, не допомагає?

Мельникова підвелася з підлоги, поправила сірий светр, розгладила складки на джинсах. Сергій чесно намагався, але не зміг ігнорувати примітну фігурку. Далеко не модельна, але від цього не менш приваблива зовнішність Галини магнітом притягувала погляд. Чоловік згадав, як його діставали виснажливі дієти Алли та холодильник, до країв забитий знежиреними йогуртами.

Даремно він не пішов до Артура.

– Генка, Генка. Скільки можна? Аліменти я через суд вибила, але сам знаєш, яка офіційна зарплата в адвокатській конторі.

– Навіть на лікування не дає?

– Він не вірить в успіх операції.

– Дідько!

– Мама, чому дядько лається?

– Це він випадково, Іванко, – Галя підхопила хлопчика на руки та чмокнула в ніс. – Все, досить про сумне. Ходімо пити чай.

– Ви пийте, їжте. Хлопець, напевно, голодний. Я краще ялинкою займуся. Де тут у вас інструменти всілякі, підставка?

– У коморі. Тільки... Сергій, тобі це, дійсно, не в тягар? Я і сама можу.

– Не жіноча це справа.

* * *

Спостерігаючи, як Іванко із задоволенням поглинає шматок пирога, Галя мовчки раділа стукоту сокири то по дереву, то по металу, а ще тихій чоловічій лайці. Напевно, у Сергія не все виходило, але упертюх не кликав на допомогу. Справжній чоловік.
Не те, що Генка. Її мама неодноразово казала: «Не наша людина – твій наречений, Галю». Але хіба хтось слухає батьків, коли любов заступає очі?

Галя в усьому потурала нареченому, а після весілля Гена зовсім перестав звертати увагу на її слова.

Лише одного разу вона зважилася коїти по-своєму. Чоловік зажадав, щоб Галя найняла няньку і приступила до роботи через місяць після пологів. А ще щоб ні в якому разі не годувала Іванка грудьми. В його родині це не віталося, та й фігура страждала.

Тільки тоді Галя зрозуміла, чому батьки Геннадія не стали противитися одруженню сина з сільською дівчиною з гнучким розумом і відмінним здоров'ям. Її планували зробити робочою конячкою в сімейній фірмі. Після відмови невістки вийти на роботу, родичі відмовилися від неї самої.

Пізніше Гена частенько нагадував про своє попередження, особливо після того, як Галя набрала вагу та перестала влазити в одяг, який носила до пологів. Розмови про відновлення адвокатської практики більше не виникали. Зникли і спільні сніданки, обіди та вечері. Чоловік пропадав на роботі, зустрічах з клієнтами, офіційних заходах, а Галю перестали кликати в гості до батьків Гени.

Іноді той привозив до них онука, щоб бабуся і дідусь могли помилуватися на спадкоємця. А потім Іванко захворів, і почався кошмар. Коли стало зрозуміло, що дитина залишиться глухою, у всякому разі, на невизначений час, Гена почав настоювати на розлученні. В результаті, не дивлячись на юридичну освіту, Галя залишилася лише з маленькою квартирою на околиці міста. Дякувати й на цьому. Їй не хотілося відвозити Іванка в село, до свої батьків – занадто далеко від лікарів і цивілізації.

У кімнаті щось впало, і Сергій знову не стримався від різких слів на свою адресу. Жінка ж лише посміхнулася.

Вони давно не бачилися. Галя знала про Сергія тільки те, що він одружився, і його робота пов'язана з відрядженнями. Через них Боженко жодного разу не потрапив на зустріч випускників.

Цікаво, що він робить в цьому мікрорайоні? Посварився з дружиною? Однак, через це ялинки не викидають на смітники напередодні Нового року.

– Приймайте роботу!

Галя обернулася і зустрілася з Сергієм поглядом. Посміхнувшись чоловікові, вона вирушила до кімнати слідом за Іванком, який помчав першим.