9

Арсен не знав, що сталося, поки він грав з Микитою у більярд, але точно щось трапилося.

Вербицький не хотів відмовляти другові у такій дрібниці, як оцінити нову іграшку, хоча товариство таємничої жінки сьогодні цікавило його значно більше, ніж що-небудь інше. І коли його погляд знайшов Таю поруч з ялиною в компанії Семенової, Арсен вже не міг відвести його від красуні у рожевому.

Вона теж дивилася на нього: спочатку ніби не бачачи, а потім її погляд став усвідомленим і... іншим. Не таким, як при зустрічі, і не схожим на той, який Вербицький із задоволенням спостерігав в автомобілі після свого подарунка. Тая дивилась на нього, якщо визначити скромно, то з очевидною цікавістю.

Що ж, він теж був зацікавлений, і вельми. Можливо, саме тому ризикнув і поцілував її. Вона не розчарувала його, відповівши. Тая надихнула Арсена, несподівано побажавши усамітнитися.

Вербицький не став ризикувати, даючи їй час передумати. Він повів Таю за собою крізь натовп до Микити. Сказав другові дуже тихо, але прямо:

– Мені потрібна кімната.

– Вгору по сходах, перші двері наліво. Гостьова у твоєму розпорядженні, – так само неголосно зауважив Микита і повернувся до них спиною, всім своїм виглядом демонструючи: «Я нічого не бачив».

Знизу долинав регіт, коли вони увійшли в зазначену кімнату, освітлену лише ліхтарем, що світився біля входу в гостинний будинок. Арсен не міг більше чекати та зробив те, про що мріяв з першої хвилини, як побачив цю жінку – вп'явся в її губи поцілунком і розстебнув «блискавку» на спинці рожевої сукні.

– Що ви собі дозволяєте? – обурилася Тая під час короткого перепочинку, але вириватися не поспішала.

Вербицький завів руку за свою спину і повернув ключ у замку.

– Все, – відповів Арсен і почав тіснити її до ліжка. – До речі, ми давно на «ти».

– Я не ... не ... – в перервах між гарячковими поцілунками щось намагалася сказати Тая. Вербицький договорив замість неї:

– Ти не з ескорт-послуг. Я вже знаю.

– Здогадався чи...

Біля краю ліжка він спустив з жіночих плечей сукню і розстебнув бюстгальтер, одночасно цілуючи довгу шию. Арсен вдихнув неповторний, карколомний жіночий аромат і зауважив:

– Ти не схожа на дівчину за викликом. Ні на кого не схожа. І ти мені дуже подобаєшся. Дуже. А ще...

– Що?

Голос Таї зірвався на цьому короткому слові, і саме це чомусь страшенно зворушило Арсена. Невпевненість в голосі розкішної жінки дивувала і водночас вабила. Вербицький торкнувся губами ніжного вуха й обережно потягнув за мочку, щоб випадково не сполохати.

– Я хочу тебе.

– Гаразд, – тихо прошелестіло по кімнаті та затихло десь разом з шурхотом скинутої на підлогу сукні.

* * *

– Так куди поїдемо: до тебе чи до мене? – поцікавився колишній негідник і змій-спокусник, а тепер просто спокусник Арсен Вербицький, погладжуючи її по нозі.

Тая сиділа на стільниці в його кабінеті й насолоджувалася кожною миттю, проведеною в товаристві цього чоловіка.

– Ти любиш холодець з шампанським? – поцікавилася вона з таким виглядом, ніби пропонувала якесь сексуальне збочення.

– Сама готувала?

– А то! Я ж спеціаліст з реклами, тому зобов'язана вміти все.

Вона зізналася йому, де працює, коли першого числа під вечір вони прямували в місто. Те, що відбувалося в проміжку між зустріччю Нового року і поверненням, Тая не могла згадувати без певної частки збентеження. Вона змогла розгледіти не тільки татуювання у вигляді дерева життя на плечі Арсена, але й усі родимки на його активному сухорлявому тілі. Тішило лише те, що Вербицького, здається, взагалі ніщо не здатне збентежити.

Ось і сьогодні він попросив її приїхати просто до редакції, бо скучив, але мусив працювати, а у Таї був вихідний. Він не ховав її, не соромився показати іншим – таке ставлення не могло не тішити та не надихати.

Це було дивно, але вельми вірогідна зустріч в колишнім майже-чоловіком жінку не лякала. Навпаки, Тая навіть чекала цього, щоб остаточно розпрощатися з минулим. Вчора Спартак бомбардував її повідомленнями, де тільки міг, і врешті-решт Тая відповіла: «Я зайнята. Сексом. Припини мене відволікати». Більше Спартак не писав, але Тая не сумнівалася, що якась реакція обов'язково настане. Неминуча зустріч у присутності свідків жінку цілком влаштовувала.

Сидячи в кріслі, Тая якийсь час гортала попередні випуски журналу, автоматично відзначаючи можливості для реклами і ловлячи на собі зацікавлені погляди співробітників редакції. Така увага її веселила. Тая підозрювала, що Тетяна вже встигла повідомити про їхні з Арсеном стосунки всім охочим. Що ж, це було тільки на краще.

– Все, на сьогодні вистачить, – в якийсь момент вигукнув Вербицький і відсунув убік всі папери. – Куди підемо?

Відповісти Тая не встигла, оскільки в кабінет ввалилася весела пара – Спартак і довгонога брюнетка з добре помітним животиком.

«Вагітна. Який же ти гад, Спартак».