8

Коли Вербицький вийшов з вітальні разом з другом, Тая отримала перепочинок від несподіваних емоцій. Щось розхвилювалася вона не по-дитячому, проте тепер залишилася зовсім одна в незнайомому товаристві.

Знову заграла музика, і якийсь симпатяга в картатому піджаку спробував запросити Таю на танець. Вона відмовилася, і пішла розглядати пухнасту красуню, встановлену в ніші. А подивитися було на що. Різноманітні будиночки, шишки, зайці, ведмеді, пінгвіни і, звичайно ж, мишки переливалися у світлі миготливих кольорових ліхтариків. Краса!

– Як ви, Таю? Не сумуєте?

До неї непомітно підійшла Тетяна.

– Все гаразд.

Не зізнаватися ж насправді, що вона сумує.

– Пробачте Микиту. Йому дуже хотілося похвалитися більярдним столом ще в цьому році. Чоловіки, вони як діти. Ви згодні?

Тая згадала свого майже-чоловіка і зітхнула.

– Мабуть. – Але вона не хотіла думати про сумне. – Вербицький, тобто Арсен розповів мені трохи про ваше знайомство з Микитою. Це справжня романтична історія – прямо сюжет для книги.

Таня посміхнулася.

– Насправді все було не так вже й карамельно на самому початку. Однак ми виправили справу пізніше. Не знаю, чи розповідав вам Арсен... До речі, ви давно з ним знайомі? Це я до того, що в редакції всі впевнені, ніби Вербицький ні з ким не зустрічається.

Цікаве питання! Журналіст, як лікар – цілодобово на роботі.

– Все вийшло... спонтанно, – заявила Тая, даючи зрозуміти, що більше нічого не скаже.

– Розумію. Зазвичай все так і відбувається. Якщо це, звісно ж, щось справжнє.

– Думаєте?

– Звичайно. Навіть якщо люди знають один одного давно, розуміння того, що вони небайдужі один до одного, теж приходить раптово.

– Можливо, – протягнула Тая і поглянула на двері, за якими зник Вербицький.

– Це я до чого: ви тут згадували романтику, а у нас в редакції якраз є дуже романтична пара.

– Справді? – нагострила вуха Тая. Щось в цьому початку історії її насторожило. Адже редакція не могла бути такою вже великою.

– Два наших співробітники дуже часто перетиналися по роботі. Спільна праця, вона, як відомо, зближує. Так ось, в минулому грудні під час європейських різдвяних свят вони опинилися у відрядженні в Стокгольмі, а Новий рік вже зустрічали разом. Здається, в Берні. – У Таї запаморочилося в голові. – У день святого Валентина у них відбулися заручини. А нещодавно вони розписалися і вирушили зустрічати Новий рік...

– У Люксембург?

– Так Арсен вам розповідав? Вони такі щасливі! Впевнена, що розмови про те, ніби Спартак одружився з дочкою власника будівельної компанії через гроші, лише заздрісні плітки. Ліка – справжня красуня!

Таї здавалося, що кімната навколо неї почала повільно обертатися. Значить, не було ніяких примусових відряджень і деспота-начальника. Все виявилося до банального буденним: її Спартак потайки одружився з іншою. Хоча, який же він її? Спартак тепер належить іншій жінці. Тоді навіщо продовжує проводити стільки часу з нею, Таєю? І в подорож з нею поїхав одразу після заручин.

– Який же він...

– Вербицький? Так, наш шеф – красень. – Тая не помічала, що продовжує витріщатися на двері. І що біля одвірка вже стоїть Арсен – теж. Шок був занадто сильним. – Вибачте, але мушу вас залишити. Нагадаю Микиті, що вже за десять хвилин дванадцята, і увімкну телевізор.

Вербицький підійшов до неї впритул і обійняв за талію, а Тая дозволила йому цю вільність.

– З тобою все гаразд? Ти зблідла.

Тая зазирнула в сірі очі та змусила себе посміхнутися.

– Якщо й ні, то тепер обов’язково буде. Ти наллєш мені шампанського?

– Звичайно.

Всі, за заведеною звичкою, вислухали привітання президента, і дехто навіть загорлав «Ура!». Знову почався передзвін келихів, і коли Тая повернулася до Арсену, він поцікавився:

– Чого б ти хотіла в новому році, Таю?

Сірі очі мерехтіли й вабили, і жінка перестала чинити опір магії.

– Стати щасливою. По-справжньому, – рішуче заявила вона.

– Будь по-твоєму.

Тая випила своє вино до денця. А коли Арсен поцілував її у губи, відповіла, причому з почуттям. Тепер вона – вільна жінка, і може робити що забажає. Навіть дурниці. До речі, дурниці в першу чергу.

– Ти казав, що в тебе є татуювання, чи це був жарт?

– Це правда.

– Чудово. Так ось, я хочу на нього подивитися.