6

Арсен уже не знав, що й думати. Чарівна жінка, яку для нього ангажував друг, все менше і менше нагадувала кралечку з ескорт-послуг, хоча вона всіма силами намагалася довести зворотне.

Вербицькому доводилося спілкуватися з дамочками, що працюють в такому сервісі – їх часом використовували з різної метою ділові партнери Арсена і просто знайомі. Незмінно привабливі й досить освічені, вони вміють поводитися в громадському місці та на різних заходах, і, з усім тим, разюче відрізнялися від Таї.

Їй постійно доводилося прикушувати свій гострий язичок, а ще удавала, що відмінна ерудиція – лише випадкова здогадка. Постійні зауваження та влучна критика додавали пікантності їхньому спілкуванню, а зовнішність – саме така, як потрібно, як подобалося Арсену – заворожувала.

Він не планував дарувати їй квіти, але побачив оксамитові рожеві бутони, згадав рум'янець на щоках Таї й зробив другий на сьогодні імпульсивний вчинок. Але воно того вартувало. У ті короткі миті, коли жінка перестала себе контролювати, захоплена квітами, вона виглядала настільки чуттєвою та водночас домашньою, що Арсен вирішив дізнатися про неї все, що можливо, і що ні.

Тая зацікавила Вербицького, тому спостерігав він за нею дуже уважно, намагаючись за дрібницями визначити, хто вдерся в його кабінет в новорічний вечір.

«Готуйся, Микито, до сповіді».

Друг відчинив їм двері й посміхнувся широко й лукаво. Зробив декілька кроків назад, пропускаючи гостей в будинок. Звідкись долинали шум голосів і відповідна до свята музика.
Гармаш у светрі з оленями виглядав комічно. Однак Арсен підозрював, що у своєму костюмі він виглядатиме не краще.

– Який я радий! Така красуня сьогодні з тобою. Чортяка, Вербицький, давай, знайом нас.

«От артист. Грає і не морщиться. Гаразд, ще поговоримо про це».

– Тая, знайомся: цей веселун – господар будинку, вечірки і ялинки при вході.

– Поки дама почує моє ім'я, вона засне. – Микита підніс руку Таї до рота і коротко торкнувся губами. «Заграє, негідник!» – Називайте мене Микитою. Завжди до ваших послуг.

«Антрепренер нещасний».

Арсен зазначив, як Тая досить розважливо, зі спокоєм, властивим королеві, хитнула головою. З Микитою вона поводилася зовсім не так, як з ним, Арсеном. Теж грає?

– Твоїх послуг сьогодні потребують інші гості. Вони там усі... в оленях, – Арсен показав поглядом на светр товариша.

– Майже, але таких симпатяг, як у мене, немає ні в кого.

Гаразд, в машині у нього є джемпер.

– А де... господиня вечірки?

– Вона зараз підійде. Дає якісь настанови офіціантові. Упевнений, ви потоваришуєте, – зауважив Микита, продовжуючи широко посміхатися Таї.

Чому це все його дратує, Вербицький вирішив не з'ясовувати. Замість цього різкувато, навіть на власний розсуд, зауважив:

– Мені потрібно дещо забрати з машини, а ти поки допоможи Таї роздягнутися і влаштуй десь у теплі.

– З превеликим задоволенням. Знаєте, Таю, в цьому будинку є камін. Справжній, не газовий. Уявляєте?

– А водопровід тут є? – пробурчав Арсен, відчиняючи вхідні двері.

– Ображаєш! – долинуло йому вслід.

Вербицький порадів, що на вулиці вітер і сніг – мозок трохи провітриться, і, можливо, думки протверезіють. А то він ще не пив, а ревнощі звідкись полізли. Скоро на романтику потягне.

Арсен відчинив дверцята свого БМВ, згадав, що подарунок на задньому сидінні, але він вже вперся поглядом у рожеві ранункулуси.

«Вже потягнуло. Треба ж, назву запам'ятав. За це ти мені відповіси, Микито».

Вербицький повернувся до будинку, зняв пальто та обернувся до дверей у вітальню. У цей момент звідти з'явилася знайома постать. Арсен моргнув, перш ніж вимовити:

– Таня? Семенова?

Зазвичай сувора, серйозна журналістка з його редакції зараз виглядала зовсім інакшою. Темне волосся завите і локонами падає на плечі, зелена сукня підкреслює струнку досить непогану фігурку, підбори додають зросту, і, головне, ніяких окулярів. Лінзи?

– Добрий вечір, Арсен Михайлович, – пробурмотіла вона і глянула на букет у його руках.

– Це я господині вечірки приніс.

– Спасибі, – мило подякувала дівчина і простягнула руки до квітів.

«Це як же? Ну, Микито!»

Арсен віддав Тані квіти та коробку з цукерками.

– Вас, думаю, знайомити не потрібно, – хмикнув Микита, з’явившись з-за спини Семенової. Він по-хазяйськи обійняв дівчину за плечі, всім своїм виглядом пред'являючи на неї права.

– Обійдемося, – зауважив Вербицький.

Що за день? Один сюрприз за іншим. Ці двоє, виявляється, по-тихому зустрічалися за його спиною. Конспіратори. Собі Микита кращу журналістку редакції відхопив, а йому, Арсену – подругу з ескорт-послуг підсунув? Та ще й залицявся до неї, ловелас! Добре, що Таня цього не бачила.

«Гаразд, розберемося».