4

У Таї паморочилося в голові, коли вона сідала в БМВ начальника Спартака. А як інакше? У такій зухвалій афері вона ще жодного разу участі не брала. Але гріх було не спробувати, якщо вже стався такий випадок. Можливо, в перший і останній раз Тая потрапила в настільки неоднозначну історію. Якщо відверто, то вона збиралася наїхати на цього негідника в модному костюмі, висловити, що на душі, і повернутися у свою тиху самотню квартиру. Проте тепер…

Тая стримала нервовий смішок.

Спочатку вона зупинилася біля задніх дверцят автомобіля, але раптом передумала сідати за спиною мало знайомого чоловіка. Грати, так із фантазією. Тая відчинила передні й влаштувалася поряд з водієм. І не звичайним шофером, а страшним шефом майже-чоловіка – паном Вербицьким.

До речі, він просив називати його Арсеном. А ще чомусь вважав її чиїмось подарунком. Тая поки не вирішила, як ставитися до цієї обставини, і до власного рішення підтримати несподівану пропозицію дією – теж.

«Вважай це новим досвідом».

Навіть погоджуючись на поїздку, Тая не планувала займатися чимось таким... негожим. Зрештою, у будь-який момент вона могла зізнатися, що не та, ким вважає її шеф Таїного майже-чоловіка. Вербицький, звичайно, змій бездушний, але силою утримувати її не намагатиметься. Навіщо йому це? До того ж Таї може сподобатися в поки незнайомій компанії. Там її ніхто не знає, бо місто – не комунальна квартира. А значить, навряд чи Арсен завчасно дізнається, що поруч – не дівчина з ескорт-послуг, а шановний, практично незамінний співробітник солідної фірми, яка спеціалізується на рекламі.

Саме в цей момент Тая помітила, що вони все ще стоять на місці. У той час як пан Вербицький дивиться на неї якось підозріливо.

– Щось не так? – поцікавилася жінка і на всякий пожежний поглянула в люстерко заднього виду.

Може, помада розмазалася? Непомітна, але страшенно дорога.

– Лише хотів дізнатися, чи все в порядку. А то у вас такий вигляд...

Невже вона десь прокололася?

Тая зробила ще одну спробу розслабитися і навіть посміхнулася.

– Який же?

– Наче ви передумали. Якщо ні, то як мені до вас звертатися?

– Гроші вже у банку, тому кличте мене Таєю.

Якого дідька вона назвала йому своє справжнє ім'я? Яка ж вона недосвідчена виконавиця ескорт-послуг!

Що подумає про все це Спартак, коли дізнається – якщо дізнається, Тая намагалася не міркувати.

– Гарне ім'я. – Це вона й сама знає. Дешевий комплімент, пане Вербицький. З оригінальністю у вас, мабуть, зовсім погано. Хоча кучеряві компліменти Спартака їй теж давно набридли. Він, мабуть, зрозумів це і вже не балував Таю ними кожного дня. – Не Снігуронька, і на цьому спасибі. І говори мені «ти». Думаю, гостям не обов'язково знати, що ти працюєш в такому місці. До речі, давно?

До речі!

– Ні. Можна сказати, дебютантка.

– Зрозуміло, – коротко промовив Арсен, але нічого уточнювати не став. А ось Тая чомусь сподівалася, що його цей факт зацікавить. До того ж її почало трохи сіпати. Може, варто було випити шампанського задля хоробрості?

– З формальностями ми, бачу, покінчили. Може, поїдемо вже?

– Звичайно, – Арсен завів мотор. – Тільки заїдемо ще в одне місце за квітами.

– Не варто заради мене так старатися.

– Це для подруги господаря вечірки.

«Це ж треба було таке бовкнути? Краще мовчи й погоджуйся хоча б через раз».

– Тоді добре, – кивнула Тая, хоча і розуміла, що її думка в такому питанні нікого не цікавить.

Поки вони їхали, жінка потайки розглядала супутника. Волосся темне, з каштановим відливом, коротке, очі світло-сірі, обличчя вузьке, з претензією на аристократичність, як і належить егоїстичному негідникові. Шкіра засмагла – напевно, на островах якихось відпочивав. Що ще? Авжеж, руки! Гарні такі руки, не зніжені. Все інше приховано під одягом.

Навіщо ж цьому чоловікові фірмова супутниця? Тобто супутниця з ескорт-послуг? Поганий характер при такій зовнішності – не проблема для того, щоб завести собі справжню подружку. Деяким жінкам такі екземпляри навіть в радість.

«Досить розглядати чужого чоловіка. У тебе Спартак є».

Що ж зараз робить цей Спартак?

– У мене ще татуювання є на правому плечі.

Тату?

– На що ви, дозвольте дізнатися, натякаєте?

– Дозволяю. До речі, ми на «ти», – нагадав Вербицький. – Так ось, ти так на мене дивилася, що я вирішив поділитися подробицями. Досить?

Фразу Арсен завершив посмішкою. Такою несподіваною і настільки привабливою, що Тая відсахнулася. Пробурмотіла:

– Цілком.

– Звертайся, якщо щось треба.

Тая раптом зрозуміла, що тільки-но щось трапилося. Але що саме, думати було страшнувато.

«Ось і не думай. Ти ж розважатися зібралася».