3

Арсен вирішив, що недочув. Він точно вперше у житті бачив цю жінку. Залізно вперше. Що стосується подруг – останні відносини завершилися у нього пів року тому. А з того часу... Яка різниця? Всі наступні були точно молодші фурії в рожевому.

Можливо, хтось вирішив над ним так пожартувати?

– Хто, вибачте?

– Подруга ваша, пане Вербицький. Якщо хочете, що супутниця – на будь-який новорічний захід, який ви сьогодні плануєте відвідати.

Загалом, такій... супутниці міг би позаздрити будь-який чоловік. Але ось так, несподівано... До того ж жінка не кокетувала, не тішила двозначними натяками чи...

Арсен не знав, як зазвичай поводяться дамочки з ескорт-послуг, але поведінка чарівниці, що височіла навпроти з вельми войовничим виглядом, якось не в'язалася з подібним бізнесом. Може, це у неї імідж такий? Можуть же вони мати якусь... спеціалізацію, чи що.

– Вас Микита найняв? Його прізвище Гармаш, якщо це ім'я стоїть на квитанції.

Вербицький вирішив, що більше нікому так над ним знущатися. Тільки балагур Микита міг додуматися до подібного розіграшу. Але Арсена не обдуриш. Зараз він подзвонить товаришу, і вони разом посміються над пригодою, що не відбулася. Ось тільки як бути з фурією в рожевому? Жінка старалася, вбиралася, роль відіграла на «ура», і все безплатно? Чи Гармаш вже розрахувався? Тоді сам у всьому винен.

Після слів Арсена жінка спантеличено моргнула і задумалась. Немов намагалася щось пригадати. При цьому її відтінені ще одним відтінком рожевого губи, причому виразні й без всяких там модних тепер втручань, ворухнулися, як у відмінниці, яка мовчки повторює визубрений урок. Та вже через мить фурія повісила сумочку на передпліччя іншої руки та заявила:

– Ну... так, він. А як ви здогадалися?

З кожною хвилиною жінка виглядала все підозрілішою. Зізнатися в змові вона зізналася, але грати в фурію не перестала.

– Чек у вас, чи його клієнту на поштову скриньку фірма висилає?

– Клієнту, кажете? – Жінка хитнула головою, ніби на щось зважилася. – На пошту, звичайно ж. А що як я загублю. Блондинки – вони такі ненадійні. Хоча, кому я розповідаю? Ви ж – чоловік!

Цікава заява, як для працівниці у сфері ескорт-послуг!

– Ви з усіма чоловіками, тобто клієнтами так розмовляєте? Чи це замовлення надійшло на такий... образ?

– Образ? – знову перепитала жінка. – Гадаю, це безперечно мій сьогоднішній образ. Ось прямо відчуваю себе такою, як виглядаю зі сторони. До речі, як я виглядаю?

– Непогано так, на мій смак, – відповів Арсен, хоча і покривив душею, бо виглядала фурія відмінно. Та й вона насупилася. Мабуть, розраховувала на іншу відповідь. Та хто він такий, щоб засмучувати жінку неправдою? – Для сьогоднішнього заходу – краще не вигадаєш.

«Вербицький, ти збожеволів? Навіть не думай! Точніше, думай головою!»

– Тоді добре. Так куди ми підемо? Чи поїдемо? Власне, яка різниця, чи не так?

І тут фурія несподівано посміхнулася і немов засвітилася зсередини. А в голові Арсена, мабуть, одразу припекло цим світлом декілька мозкових звивин, бо він одразу випалив:

– За місто їдемо. До друзів моїх. І кличте мене Арсеном.