1 (Що ви собі дозволяєте?)

Що ви собі дозволяєте?

Тая дістала з холодильника морозиво. Пальці обпекло двадцятьма мінусовими градусами. На вулиці було від сили п'ять.

Об'їдатися морозивом під Новий рік, напевно, моветон, але це Таю не зупинило. Вона дістала з буфету ложку, до того ж столову, і попленталася до вітальні дивитися по телевізору все одно що.

Адже щось там показують. І, швидше за все, святкове. Подивиться, як інші веселяться, якщо вже у самої вилиці зводить від смутку. Або від холоду. А ще від злості!
Цікаво, щось здатне довести її до крайності? Сьогодні, здається, це може таки статися.

Таї Кайді – жінці у розквіті сил, а саме – тридцяти років від народження, знову загрожує ймовірність зустрічати Новий рік на самоті.

«Скільки ж можна?» – подумала вона і різко клацнула пультом, та натрапила на «Лускунчика».

Що ж, мультик теж підійде. Музика тут гарна, приємна, шкода, що місцями сумна. Як раз було таке місце. Бідна дівчинка підглядала в щілину за однолітками, що веселилися.

«Наче про мене. Всі веселяться. Навіть Спартак десь там, у далекому Люксембурзі. А я? Я?!»

Пити припасене на Новий рік шампанське було зарано. Спати – тим більше. Навіть переодягатися не хотілося. А вона так довго шукала по крамницях чортову рожеву сукню, яке найвигідніше робила її стрункішою. Це коли талія робиться тоненькою, а улюблені чоловіками опуклості – ще помітнішими. Спартак так точно таке полюбляє. До того ж йому подобається все рожеве.

Торішнє теж рожеве вбрання Тая продала сусідці. Марина спалила свою сукню праскою і ревіла так голосно, що Тая, котра сумувала на самоті, не витримала і подзвонила в сусідні двері. На відміну від неї, Марину чекали в ресторані.

Уже не сподіваючись, що Спартаку скасують відрядження в Берн, дівчина запропонувала засмученій сусідці поміряти свою сукню, що й так висіла на плічках без потреби. Вона підійшла. З того часу жінки потоваришували, і Тая разом зі Спартаком навіть побувала на Марининому весіллі.

Проте через рік Таї навіть не було кому не те що продати, але й подарувати свою нову сукню! Знахабнілий начальник Спартака знову відправив його у відрядження в переддень Нового року. А ще не попередив заздалегідь і наполіг на тому, щоб той їхав сам і не відволікався на співмешканку.

Спартак Байда працював в редакції журналу фотографом і ось вже другий рік поспіль їздив знімати святкування Нового року в якусь країну. Раніше його відряджали тільки на Різдво, але останнім часом це породження пекла – його шеф-редактор, остаточно злетів з котушок і посилав майже одруженого чоловіка робити фотографії щасливих людей. А в цей самий час нещасна Тая другий рік, немов героїня «Лускунчика», спостерігала за святом в щілину – тобто в телевізор.

– Життя – біль! – звернулася жінка до дівчинки в мультику. – Але твій Лускунчик скоро стане прекрасним принцом. А мій принц десь заблукав.

А ще її життя – це величезна, наче чорна діра, несправедливість. Батьки вже поїхали в подорож до Венеції. Вони щороку там бували – в гостях у друзів. Подруг Тая якось поступово втратила. У всіх свої турботи, сімейні свята, де подрузі без пари не надто раді.

Минулого року Тая десь в цей самий час – може, трохи пізніше – вже вбралася в домашній махровий халат, натягнула на ноги теплі шкарпетки з оленями, об'їлася під телевізор «Олів'є» і заснула в тому ж кріслі, де сиділа, загорнувшись картатим пледом. А вранці трохи поплакала під ялиною, розгортаючи заздалегідь залишений там подарунок від Спартака – його улюблені на ній парфуми «Опіум».

Ось і все свято. Через дві доби повернувся Спартак, і життя знову увійшло в колишню колію. Її майже-чоловік продовжував і далі їздити по світу, але в інший час його відсутність хвилювала Таю не так вже й сильно.

«Ти забула про День святого Валентина», – прошепотіла їй сердита, ні – зла пам'ять. І мала рацію. В лютому року, що завершувався, вони зі Спартаком навіть посварилися з приводу його несподіваного від'їзду в такий день. Тая спеціально підгадала до цього часу відпустку і навіть путівки взяла – до Єгипту. А тут на тобі – чергове відрядження.

Після сварки Спартак десь пропадав цілу добу, але потім повернувся з квітами й вибаченнями. Пообіцяв, що поміняє путівки на більш пізній час, і навіть пропонував поговорити з Таїним керівництвом, але та розв'язала проблему сама. Вони чудово відпочили тоді й мирилися майже кожного дня.

Тая готова була забути всі ці, за великим рахунком, дрібні непорозуміння, але вчора ввечері Спартак знову з'явився до неї з квітами та повідомив, що спізнюється на літак. Тая жбурнула віника йому в обличчя і крикнула, щоб повертатися не поспішав. Засмучений Спартак пішов, у чому був. І сумку свою дорожню не взяв. А закордонний паспорт бідолаха завжди носив при собі – на всякий пожежний.

Тая спочатку сердилась на Спартака, а потім перемкнулася на його начальника. Хтось же винен в її самоті в такий день?

Відварені та очищені овочі так і залишилися непорізаними. Таї не хотілося готувати заради себе однієї. На столі у вазі стояли яскраво-помаранчеві величезні мандарини, поруч – красива святкова свічка, а в холодильнику – шампанське. Правда, там ще були холодець, шинка і «шуба». Ось тільки апетиту у Таї не було. Морозиво не рахується. Це – ліки.

У «Лускунчика» вже всі знайшли швидке щастя, коли Тая поглянула на годинника – до Нового року залишалося ще сім годин. Що ж можна зробити за цей час?