РОЗДІЛ 6

В ЯКОМУ РИНА — НАЙГІРША ЗВІДНИЦЯ З УСІХ

Повернувшись додому, Милослава майже годину вислухувала бурчання батьків щодо того, що дівчині її віку не варто затримуватися на роботі до ночі, й тим паче — пересуватися по місту самій. Хоча правильніше було б сказати, що бурчала здебільше мати, коли змусила її сісти за стіл, й повечеряти борщем з яловичиною та свіжим хлібом.

Їла Милослава мовчки, бо була навчена, й знала, що сперечатися з матір'ю марно. Краще дочекатися, доки вона викаже їй усе, й скоріше повернутися до роботи. Батько мовчав з тієї ж самої причини, проте його дружину це геть зовсім не влаштовувало.

— Олегу, ну скажи хоч щось! — обурено промовила вона, — Хіба це нормально, що Мила повертається додому посеред ночі? А якби з нею щось сталося?

Він кахикнув, відклавши у бік свій планшет, з якого читав новини, й подивився на доньку.

— Мати має рацію.

Милослава посміхнулася, насилу стримуючи сміх. Батько завжди користувався цією фразою, щоб догодити матері. Й зазвичай це працювало.

Цей раз не був виключенням.

— От бачиш! Батько теж згоден! Ти й раніше затримувалася на роботі, але сьогодні... Це вже занадто! Я ледь не посивіла, коли ти тричі не відповіла на мої виклики!

— Пробач, мамо, — вибачилася вона, — Роботи було дуже багато. В мене раптом з'явився ще один проект. Я маю відправити презентацію замовнику вже завтра.

Її мати важко зітхнула, й похитала головою.

— Ця робота... Серйозно, останнім часом я чую від тебе лише про неї. Невже ти не хочеш хоч трошки розважитися? Сходити кудись з друзями, або з хлопцем...

— Мамо, ти ж знаєш, що в мене немає хлопця, — втомлено промовила вона.

Насправді в неї ніколи не було хлопця. Закохана у Артема, Милослава ігнорувала будь-які прояви уваги від інших. Хто б не запрошував її на побачення, вона ніколи не відповідала їм взаємністю. Й це завжди засмучувало її мати.

— Так в мене ніколи не буде внуків... — пробурмотіла вона, хитаючи головою, й почала мити посуд, аби чимось зайняти руки.

Милослава вже не вперше чула це від матері, втім знала, що та бурчить це скоріше для вигляду. Насправді вона лише хвилювалася через те, що її донька забагато працює.

Через декілька хвилин, зачинивши двері у власну кімнату, Милослава погладила Сніжка по чорному хутру, й усміхнулася.

— Навіщо мені інші хлопці, коли в мене є ти? Правда, хлопчик?

Сніжок задоволено замуркотів, й потерся головою о ноги хазяйки. Здається він був згоден з її словами.

Перш ніж повернутися до роботи, вона все ж таки прочитала повідомлення від подруги, й поділилася з нею власними міркуваннями щодо мотивів Ярослава.

Може він вирішив, що ти позашлюбна донька Юлії Михайлівни? — припустила Рина. Й, хоча з боку логіки, це мало деякий сенс, Милослава не бачила жодних причин у тому, щоб він так вважав.

Чого це? — здивовано спитала вона.

Їй довелося доволі довго чекати на відповідь. Ніби Рина декілька разів видаляла набране повідомлення, й починала знову.

Вочевидь через її ставлення до тебе. Коли вона свариться з Василем Романовичем, то виглядає так, наче ведмедиця, що захищає своїх маленьких ведмедиків!

Брови Милослави поповзли вгору. Звісно, Юлія Михайлівна майже завжди була на її боці, проте це було лише через те, що її чоловік несправедливо ставився до неї. Вона не сумнівалася, що, якби на її місці була інша дівчина, хоча б і Рина, Юлія Михайлівна так само захищала б і її.

Милослава похитала головою.

Ні, припущення Рини не образило її, проте змусило її дещо зніяковіти. Вона довго гадала як краще відповісти подрузі, й нарешті вирішила:

Ти перебільшуєш.

Хіба що трошки) 

На щастя, Рина не стала сперечатися. Втім, вона почала набирати нове повідомлення:

Тоді в нас залишається ще один варіант…

Який це?

Милослава мимоволі напружилася, не очікуючи нічого доброго, й не помилилася. Наступне припущення змусило її вдавитися повітрям.

Може ти йому просто сподобалася?

Здивована, вона почервоніла й насилу повернула собі рівновагу.

Не кажи дурниць.

Гаразд, якщо в тебе є краще пояснення, я слухаю.

Хоча ні, навіть чути нічого не хочу. Бо ця теорія подобається мені найбільше!

Важко зітхнувши, Милослава вирішила обрати ту саму тактику поведінки, що й з матір'ю. Бо Рина, здається, міцно вчепилася у цю ідею. Краще трошки почекати, й дати їй можливість охолонути.

Гаразд.

Вона сподівалася, що після цього Рина лишить її у спокої, тож увімкнула ноутбук, й увійшла у пошту, щоб завантажити робочі файли, коли отримала ще одне повідомлення: