Розділ 4

— Шановні гості та майбутні адепти, радий вас тут вітати. Мене звати Алдоро Вейт, я декан факультету стихій. Цьогоріч у стінах Академії відбулися певні зміни, а саме ми вперше раді вітати у себе адептів з інших держав. Звичайно, всі присутні гідні того, аби навчатися в стінах нашої Академії, але ми, дракони, цінуємо традиції й данину минулому. Саме тому відбір відбуватиметься за всіма знайомими та погодженими правилами, — він зробив невелику паузу й обвів усіх навколо поглядом. — Ми будемо діставати із сортувальної скриньки карту з ім'ям адепта. Той, кого оголосили, має вийти на середину арени, заявити про свій намір стосовно факультету й продемонструвати здатність бути його частиною. Для адептів факультету стихій — демонстрація магії, для бойового факультету — демонстрація володіння зброєю та невелика перевірка фізичної підготовки. Якщо все зрозуміло, бажаю успіхів. Можна розпочинати.

Він повернувся назад за стіл до інших викладачів та працівників Академії. Всього їх було там шестеро. Той працівник Академії, який до цього звертався до нас, декан Вейт, імовірно, декан бойового факультету, який вирішив не представлятися й не брати слово, ще двоє невідомих мені викладачів і жінка. На мить мій погляд зачепився за неї. На відміну від чоловіків, вона випромінювала якийсь спокій і доброзичливість, що здавалося, ніби вона просто заблукала й випадково сіла за цей стіл. Цікаво, що вона викладає?

Але я перестала акцентувати на них увагу. Все одно під час навчання все й так дізнаюся. І сконцентрувалася вже на тому, що відбувалося на арені. Адже назвали вже першого кандидата, який прямував до центру арени. Юнак виявився драконом, точніше водним драконом, про що він повідомив нам і продемонстрував свої вміння — ніби з нізвідки утворив водні кулі. Судячи з усього, він мав непоганий потенціал.

— Зараховано, — промовив один із тих чоловіків-викладачів, якого я не знала.

Далі по черзі викликали всіх інших. Цікаво, що не було якогось поділу за видом, усі дійсно були перемішані. На мій подив, на бойовий факультет із драконів потрапляло дуже мало. Рахуючи, що вже третина присутніх пройшла процедуру відбору, на бойовому було не більше десяти драконів. І це засмучувало. Адже означало лише те, що наслідки дисбалансу магії досі впливають на пробудження драконів. А от на факультеті стихій їх було чимало, і з таким різноманіттям магії.

Звичайно, майже всі маги були на факультеті стихій. Чому я кажу майже? Бо, за цікавим збігом, залишилися Велар і Радея. Остання, до речі, вже ледве стримувалася, чекаючи своєї черги.

Демони й перевертні теж не здивували. Тут очікувано вони всі йшли на бойовий факультет. Серед демонів стихійна магія теж дещо рідкісна, хіба що у напівкровок. Мабуть, поки єдині, хто дивував, — це ельфи. Я вже не говорю про те, що вони взагалі тут з'явилися. Народ, який уже бозна-скільки часу існував і жив у своєму власному світі, раптом вирішив приєднатися до Академії.

І якщо я думала, що вони підуть на стихії, адже в них домінує магія землі та природи, то вони неочікувано йшли й на бойовий. І, за моїм підрахунком, десь половина туди, а половина сюди.

Хоча, чесно кажучи, випробування на бойовий факультет були не такі вже й складні. Треба було обрати зброю, поцілити в мішені та протриматися три хвилини на перекладині, яка рухалася. Це, можливо, й не зовсім правильно, але ми з Радеєю трохи навели довідки про те, чого очікувати на бойовому факультеті, і тому підготувалися. Правда, кожна по-своєму.

І тепер, дивлячись на арену, я вже чекала, коли назвуть когось із нас. Але наступним назвали ім'я Ілара Колдрея. Мого кузена, якого я стільки років не бачила і про якого батько так загадково й ухильно розповідав. Та коли він вийшов на арену, я зрозуміла, що саме мав на увазі батько, коли казав, що в Ілара непроста ситуація в клані.

Він був десь на голову нижчий за тих хлопців-перевертнів, які виходили до цього, значно худорлявіший, і тим не менш мав дуже гарне обличчя, трохи місцями з ніжними рисами, притаманними більше дівчатам. А ще як особливість на його чорному волоссі збоку виднілося пасмо білого кольору, ніби з легким блакитним відливом.

Я була настільки вражена, що спочатку не могла добрати слів, а коли він вийшов на арену й промовив:

— Факультет стихій.

Я взагалі від подиву відкрила рота. Перевертень із магією? Як це взагалі можливо? Я сама була наполовину перевертнем від батька, але магія некроманта й мамині гени дали своє. Я не пробудилася як вовчиця й не пробуджуся. Адже всім відомо, що перевертні не мають магії.

Я повернулася до батька, але він самими губами промовив:

— Потім.

І я спрямувала погляд назад на арену.

— Не скажу, що це неочікувано. Ми знали про ваш випадок, пане Колдрей, — промовив декан Алдоро. — І, маю зізнатися, я вже навіть у передчутті. Будь ласка, продемонструйте вашу силу.

Ілар мовчки кивнув і, піднявши руку вгору, завмер на кілька секунд. Залою почав підійматися вітер, який повільно закрутився у вихор навколо Ілара, а потім так само швидко зник. Це було вражаюче. Судячи з усього, він мав немалий резерв сили. Мабуть, я трохи розуміла, чому це залишалося в секреті й навіть батько не говорив про це вдома. Ніхто не має права розкривати чужі таємниці, і, думаю, у мого дядька та Ілара були на те причини.

Можливо, він, як і я, був напівкровкою? Тільки в його випадку магія передалася через кров, змішану з перевертнем. Цікаво, хто його мати?

Здається, моє здивування поділяли всі присутні в залі, окрім, звичайно, перевертнів. Вони стояли невимушено, ніби це взагалі не було для них новиною. Хоча, коли Ілар приєднався до них, було помітно, що він тримався осторонь, і вони теж, схоже, не надто раділи його присутності.

— Вау, я така заінтригована, що в мене аж мурахи пішли. Дивись, — повернулася до мене Радея й показала на свою руку. — Я вже хочу ближче з ним познайомитися. Такий цікавий випадок.

Тільки не це. Коли Радея казала «такий цікавий випадок», це майже завжди закінчувалося кровопусканням і лікуванням. І не завжди добровільним. Хто міг подумати, що така мила дівчина має таку жагу до лікування та зцілення всього живого. І, відверто кажучи, іноді й не зовсім живого. І як у тітки Яріанель виросла така навіжена цілителька? Але я лише легко посміхнулася, бо, незважаючи на її таку жагу до експериментів, вона була однією з найдобріших людей, яких я знала.