Розділ 3

Можливо, це й не така вже погана ідея — знати імена та обличчя всієї знаті. Бо не знаю, ким був той юнак, але спрацював він блискавично. Здається, поки я тихенько сиділа собі й чекала початку відбору та коли до мене приєднається тато, до зали прийшла якщо не вся Академія, то точно всі ті адепти, які вже перебували тут до початку навчального року. І, судячи з реакції викладачів та адміністративного персоналу, вони на таке теж не розраховували. Хоча розміри приміщення дозволяли всім зручно розташуватися навіть з урахуванням новоприбулих.

Кажуть: тримай друзів близько, а ворогів — ще ближче. Ні, ближче за всіх треба тримати пліткарів. Бо вони зроблять із тебе будь-кого за такий короткий проміжок часу, що ти й сам не встигнеш зрозуміти, як це сталося.

Саме на етапі моїх роздумів про те, що треба було б натравити на того парубка пару моїх примарних друзів, до мене підійшов тато й сів поруч.

— А тут доволі людно, — розглядаючи залу, промовив він. — Здається, усіх драконів зацікавили гості з сусідніх королівств.

— Ага. Або, скоріше, що тут забула одна драконяча принцеса, — зітхнувши, відповіла я.

— О, ну все як ти і хотіла. Життя звичайної адептки Академії, — розсміявся батько.

Я лише з удаваним обуренням легенько штовхнула його в плече.

— Як там перевертні? Поговорив із ними?

— Так. Он вони вже розмістилися на тому боці зали.

Я простежила за рукою тата й побачила групу хлопців, які саме займали свої місця. І там було на що подивитися. Усі високі, кремезні, добре складені. Відразу видно, що фізична підготовка у них на дуже високому рівні. Хоч перевертні й не володіють магією в звичному для інших рас розумінні, але сила, швидкість і регенерація роблять їх не менш небезпечними за будь-якого мага, якщо правильно використати їхній потенціал.

— А хто з них Ілар? — запитала я, усе ще розглядаючи перевертнів. — Востаннє я бачила його, коли ми були зовсім малими. Навіть не пам'ятаю, який він має вигляд. Він схожий на вас із дядьком?

Мій тато і його брат Ітас — близнюки. Хоч тато й народився першим, але через один нещасний випадок у нього зник вовчий нюх. А ще в перевертнів є один безглуздий забобон: близнюки приносять біду. Саме тому дід і намагався сховати мого тата, видаючи всім, що син у нього лише один. Так уже склалося, що молодший близнюк став альфою. Але то вже їхня історія, а не моя.

— Він скоро вийде на відбір. Ти його точно побачиш.

Я хотіла ще щось запитати, але мою увагу привернули новоприбулі. Вірніше сказати — маги з колишнього королівства моєї мами. Того самого, де вона колись була королевою, але від якого зреклася. А тато Тіріан, передавши корону моєму некровному старшому братові, переїхав до драконячого королівства, до мами. Знаю, звучить трохи заплутано, але, як я вже казала, це їхня історія, а не моя.

У королівстві магів Торнтвел є не лише стихійні маги, але вирішили, що для початку обмін буде саме ними, адже Академія драконів має навчальну програму саме для такого виду магії. Тому у Велара й не виникло жодних проблем із приєднанням до делегації Торнтвела. Він володіє магією незгасаючого чорного вогню — родовою магією герцогства Етерн, яку успадкував від свого батька Даміана Етерна. 

А от Радея, його сестра-близнючка і, за сумісництвом, моя найкраща подруга, успадкувала дар цілительства від своєї матері. І тут виникла невеличка проблема. Це вже не стихійна магія, а магів на бойовий факультет із якихось причин поки що не набирали. Але вони, мабуть, погано знають Радею. Або, правильніше сказати, знають її недостатньо добре. Бо про її шалений характер, здається, чула чи не половина Торнтвела. Якщо вона щось вирішила — обов'язково цього доб'ється. І підтвердженням моїх слів стало те, що, ледь помітивши мене, вона вже бігла через усю залу, абсолютно не звертаючи уваги на десятки поглядів.

— Мі-мі, я вже тут! — вигукнула вона.

— Ти, як завжди, ефектно привернула до себе увагу, — обійнявши її, промовила я.

— Щось мені підказує, що ти це вже встигла зробити раніше за мене. Он вони досі не можуть визначитися, на кого дивитися — на мене чи на тебе. Боюся навіть уявити, що буде, коли вони почують, на які факультети ми зібралися вступати, — голосно розсміялася вона, сідаючи поруч.

Я вже хотіла запитати, де Велар і чи приєднається він до нас, як на середину зали вийшов представник Академії.

— Шановні гості та майбутні адепти, — гучно промовив він. — Етап відбору до Академії незабаром розпочнеться. Ми будемо по черзі називати ваші імена, після чого кожен із вас має вийти на арену й показати, на що здатен. Бажаю всім успіхів.

Після цих слів він повернувся до столу, де вже чекали викладачі.

Я тільки почала морально налаштовуватися на початок випробувань, як двері знову відчинилися. До зали зайшла ще одна делегація. Демони. І ельфи. Останніх було чи не вдвічі менше, тому виглядало це трохи кумедно. Ніби ельфи просто випадково загубилися серед натовпу демонів. І якщо на обличчях демонів грали ті самі зухвалі усмішки, які, здається, були притаманні всім демонам без винятку, то ельфи трималися настільки стримано й відсторонено, що цей контраст одразу кидався в очі.

— Бачу, ми якраз вчасно, — промовив демон, який ішов попереду. Він був навіть трохи вищий за інших і, схоже, очолював делегацію. — Трохи затрималися в дорозі. Вносили певні зміни в організаційні питання.

Я на хвилинку навіть зависла. Цей демон чомусь дуже нагадував мені Каспіана. Звичайно, це був не він. Хоча… Щось спільне між ними все ж було. Щоправда, до харизми Каспіана цей демон усе-таки трохи не дотягував.

Ельфи ж, навпаки, вирішили зберегти мовчання. Вони спокійно попрямували до вільних місць, майже не звертаючи уваги на присутніх.

І якщо зухвалість демонів уже нікого особливо не дивувала, то поява ельфів справила справжній фурор. Уперше за дуже багато років вони вирішили, так би мовити, вийти у світ.

Здається, навіть про мене на кілька хвилин забули. І знаєте що? Це точно була гарна ідея вступати саме цього року. Щось мені підказує, що нудно тут точно не буде.