Розділ 2

Академія Чотирьох Стихій. Або, як її називають у народі, — Академія драконів. І от зараз я стою на площі, яка також слугує посадковим майданчиком перед головними воротами, разом зі своїм татом Ітаном. Чому лише один член родини? Тут усе просто. Якщо зі мною прибудуть інші, особливо мама й тато Деймаріс, то ця подія затьмарить сам день вступу до Академії. І це навіть не зважаючи на те, що вперше за всю історію її існування до цих стін вступлять представники інших рас.

А Академія має чималу історію. Вона була створена чи не від самого початку існування королівства драконів. Фортеця, яка раніше розташовувалася високо в горах і була одним із рубежів охорони кордону, з часом була перетворена на навчальний заклад. Серед неймовірної краси гір і місцями суворого клімату почалася історія цієї Академії.

Спочатку вона була виключно військовою. Її створили для виховання майбутніх воїнів і захисників. Та, на щастя, війни не стали постійним явищем. Настали відносно мирні часи, і поступово Академія почала більше нагадувати навчальний заклад, ніж військову фортецю. Але свою специфіку вона все одно зберегла. Оскільки дракони володіють лише магією стихій, спочатку існувало чотири факультети, кожен відповідно до однієї з основних стихій.

Але проблеми з магією торкнулися й драконів. Останні двісті років дедалі менше було тих, хто зміг пробудити свого дракона, маючи лише силу стихії. Саме це й вплинуло на структуру Академії, яку вона має зараз. Тепер тут існує лише два факультети: магії стихій і бойовий. Неважко здогадатися про принцип розподілу. Ті, хто мав пробудженого дракона, вступали на бойовий факультет. Ті, у кого його не було, — на магію стихій. Але це не означало, що дракони з пробудженою другою сутністю не вивчали стихійну магію. Факультет лише показував, на чому робився більший акцент у навчанні. Адже погодьтеся, для того, хто має другу сутність — дракона, — загартування тіла та бойова підготовка надзвичайно важливі.

Ще однією з останніх змін стало те, що дракониці отримали право навчатися в Академії. І я цьому була неймовірно рада. Я, звичайно, не дракониця. Я наполовину перевертниця, хоча й без пробудження, і навряд чи це колись станеться. Але в статуті написано: хлопці й дівчата. Ніхто не акцентував увагу на слові «дракон». Можливо, ніхто не міг подумати, що некромант захоче вступити до Академії драконів. Але те, що щось малоймовірне, не означає, що воно неможливе.

Після повернення моїм батьком свого законного престолу двадцять п'ять років тому змінився й ректор Академії. Старий, звичайно, залишився тут як викладач, але мій батько пам'ятав, що за часів правління його дядька-зрадника попередній ректор виховував тут лише бойові одиниці. Новий же ректор, скажімо так, був дуже натхнений змінами й ідеями моєї мами. Саме завдяки цьому цього року відбудеться експериментальний набір за участю гостей з інших держав. І я цьому неймовірно рада.

Навчання тепер триватиме не десять років, як раніше, а лише п'ять. Кількість курсів залишиться такою ж — чотири. Але тепер навчання буде побудоване інакше. Перший курс триватиме два роки, а далі тривалість наступних курсів збільшуватиметься відповідно до рівня підготовки. Так, розумію. Дуже багато інформації. І, погоджусь, мабуть, не найцікавішої. Але ви маєте розуміти, куди саме я вступаю і що мене чекає попереду. Хоча, якщо чесно, між нами, до Академії я йду не заради навчання. Я хочу знайти нових друзів, створити власні спогади й пережити власні пригоди. Ну а навчання… Що ж. Воно якось підтягнеться. Єдине, на що я сподіваюся, — дракони не надто зосереджуватимуться на моєму статусі принцеси. Усе ж таки в стінах Академії ми всі просто адепти.

Саме з таким настроєм я стояла й дивилася на Академію.

— Хотів би запитати, чи не передумала ти, — промовив до мене тато Ітан. — Але коли таке було?

— Все буде добре. Це всього лише навчання. Тим паче, Радея і Велар будуть зі мною, — посміхнувшись йому, відповіла я.

— Ти так впевнена, що ви всі вступите? — запитав він. Але, побачивши мій насуплений погляд, одразу розсміявся. — Добре, добре. Ваша трійка точно впорається.

Він на мить подивився у бік Академії.

— Якщо хочеш, проходь усередину. А я хотів би дочекатися групу перевертнів. Я тобі не казав, але серед них буде твій кузен Ілар.

— О, я давно його не бачила, — щиро зраділа я.

Хоч ми й рідко зустрічалися через його стан здоров'я, але він мені подобався. Цікаво, яким він став.

— Ось бачиш, ще одна знайома тобі людина.

— Спробуйте тільки не втягнути його у свої пригоди, — серйозно промовив батько. — Його тон трохи насторожив мене. — У них і так непроста ситуація в клані.

***

Залишивши тата чекати на перевертнів, я вирішила зайти всередину. Оглянуся поки перед початком вступних випробувань. Хоча, як на мене, усе це було більше схоже на формальність, ніж на справжній вступний іспит. Представники інших королівств заздалегідь обрали певну групу своїх адептів, які відповідали вимогам Академії, а у драконів узагалі не було такого, щоб хтось не пройшов. Скоріше, це була перевірка та демонстрація вмінь. Такий собі майбутній розподіл сильних і найбільш обдарованих. Бо, якщо ми говоримо про драконів, багато хто прагнув і, власне, мав таку можливість після закінчення Академії перейти до державного управління, війська або ж вступити на службу до одного з лордів. Яких, до речі, у нашому королівстві було десятеро, рівно стільки ж, скільки й округів, якими вони управляли.

Зала для проведення відбору вражала. Вона була куполоподібною і просторою. Крізь численні високі вікна пробивалося сонячне світло, яке робило приміщення візуально ще більшим. Посередині розташовувалося велике кругле поле для розміщення кандидата в адепти. По периметру в декілька ярусів були облаштовані місця для глядачів: гостей, викладачів та чинних адептів Академії. Кожен охочий міг прийти сюди й поспостерігати за процесом. Але здебільшого тут були батьки або родичі майбутніх адептів, викладачі й ті студенти, які любили плітки або ж чекали на свого родича чи друга. Адже сам навчальний рік мав розпочатися лише через тиждень.